У 2015 році відбуваються певні зміни у сфері соціального страхування, зокрема з 1 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 №77-VIIІ (далі – Закон №77). Зазначеним Законом викладено в новій редакції Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату непрацездатності» від 23.09.1999 №1105-ХІV, який тепер має назву Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Нагадуємо, що Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV (в редакції від 28.12.2014 року) (далі – Закон №1105) передбачено створення Фонду соціального страхування України з метою гарантування прав, обов’язків та гарантій застрахованих осіб щодо отримання матеріального забезпечення в разі тимчасової втрати працездатності, настання нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності та медичного страхування, а до створення Фонду соціального страхування України та його робочих органів, роботу за зазначеними напрямками продовжують забезпечувати – робочі органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та робочі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Цим же законом передбачено доручення Кабінету Міністрів України забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації Закону №1105.
В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №439 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266» Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, викладено в новій редакції (далі – Порядок №1266). Зазначена постанова набула чинності з моменту її опублікування у газеті «Урядовий кур’єр» від 04.07.2015 року №119, тобто Порядок №1266 в новій редакції слід застосовувати до страхових випадків, що наступили з 04.07.2015 року.
Особливості обчислення середньої заробітної плати для призначення допомоги по вагітності та пологах, допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначені пунктами 25-30 Порядку №1266. Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.
Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).
У разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.
Якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата обчислюється виходячи із тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку. Якщо тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлюється, розрахунок проводиться виходячи із розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання страхового випадку. Зазначена правова норма є новою та раніше не використовувалась.
Пунктом 29 Порядку №1266 визначено обмеження щодо розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах застрахованим особам, які протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку має страховий стаж менше 6 місяців. Періоди, що можуть бути зараховані до страхового стражу визначаються статтею 21 Закону №1105.
Пунктом 30 Порядку №1266 визначено особливість обчислення середньої заробітної плати застрахованим особам, які працюють за сумісництвом. Так, визначено, що в таких випадках обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо.
Роз’яснення щодо застосування Порядку №1266 в новій редакції і надалі надаватиме Міністерство соціальної політики України.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №440 затверджено Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця (далі – Порядок №440), (слідкуйте за набуттям чинності). Зазначеним Порядком №440 приведено у відповідність до ст. 24 Закону №1105 порядок оплати днів тимчасової непрацездатності в залежності від страхового стажу, що визначається цією статтею.
У разі виникнення запитань з приводу застосування Порядку №1266 (в новій редакції) та Порядку №440 в частині обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах звертайтеся за телефонами:
(0362) 69-00-94, 69-00-74, 69-00-46.