Верховній Раді 8-го скликання вдалося зробити те, чого не змогли зробити їхні попередники протягом майже 15 років. Після тривалих дискусій парламентарії прийняли в першому читанні нову редакцію Трудового кодексу України. Відповідне рішення підтримало 258 народних депутатів.
До переходу з соціалістично-радянського трудового законодавства на сучасне європейське деякі нардепи виявилися не готові. Голосування за проект Трудового Кодексу одночасно стало тестом для народних депутатів щодо готовності сповідувати європейські цінності.
Передбачалося, що Трудовий кодекс приведе трудове законодавство до директиви Ради Європи про неприпустимість різної дискримінації у сфері праці. Однак пропозиція врахувати поправку «антидискримінаційної норми» при підготовці документа до другого читання набрала тільки 117 голосів депутатів при необхідних 226. Принциповість цієї поправки в тому, що «антидискримінаційна норма» в трудовому законодавстві – одна з умов для безвізового режиму з ЄС.
Про те, за яким Трудовим кодексом може жити Україна вже з наступного року, розповів міністр соціальної політики Павло Розенко.
Україну часто критикують за відсутність реформ. Новий Трудовий Кодекс – це найкраща аргументація того, що все ж ми рухаємося вперед, і це реальна реформа, і реальний крок до зміни країни, якого всі чекають, і який дасть можливість відродити українську економіку – залучити в Україну інвестиції з одного боку, і з другого – належним чином захистити соціальні права працівників.
Історія створення і впровадження нового Трудового Кодексу дуже сумна, тому що зміни в нього обговорювалися більше 10 років. Не можна сказати, що це ноу-хау, він розроблявся при різних урядах, президентах, парламентах, за участю міжнародних експертів. Не буду приховувати – я радий, що через 14 років саме нинішня влада знайшла політичну волю і можливість узятися за його безпосереднє прийняття.
Те, що більшість парламентаріїв проголосувало «за» зміни до трудового законодавства, свідчить про те, що нам все ж таки вдалося зняти переважну частину критичних зауважень, які стосувалися попередніх редакцій, це визнання професійності наших фахівців, які працювали над цим законопроектом.
Трудовий Кодекс – своєрідна трудова Конституція України, це масштабний документ із 395 статей, який стосується буквально кожної людини працездатного віку, і для країни в цілому він має велике значення.
Новий Трудовий кодекс відрізняється від попереднього насамперед своєю ідеологією і філософією. Нагадаю, ми жили за Трудовим кодексом, який затверджувався ще в часи УРСР, в 70-му році минулого століття. Не дивно, що перше питання, яке ставлять інвестори й західні партнери, які приїжджають в Україну: а в якому столітті ви живете?
Світ змінюється, рухається вперед, і трудові відносини повинні встигати за цими змінами, тому головним завданням було перейти з радянського Трудового кодексу на сучасний, орієнтиром у його ідеології послужило європейське законодавство.
З цього випливає друга мета – це кодифікація трудового законодавства, його узагальнення і систематизація. Складно працювати з документами й нормативними актами, які розкидані по всій нормативній базі. У новому Трудовому кодексі всі документи, що регулюють трудове законодавство, будуть зведені в один, що зручно і практично.
Якщо говорити про зміст і принципові зміни, у проекті Трудового кодексу більш спрощено прописані питання, пов’язані з укладанням трудових договорів, систематизовано питання характеристики умов праці, зокрема, шкідливих умов, чітко відрегульована норма залучення до роботи неповнолітніх.
Також нове трудове законодавство конкретизує питання взаємодії роботодавця з профспілковими організаціями, зокрема, звільнення співробітників і скорочення штату. Детально виписано порядок проведення змін у підприємстві, в тому числі, це стосується і масових звільнень, щоб при таких ситуаціях не було порушено права людей. Ще один важливий пункт – це чітко відрегульована сфера нагляду і контролю за трудовим законодавством.
Не можна сказати, що саме «антидискримінаційні норми» вже сьогодні спростили б отримання безвізового режиму. Буде ще друге читання, і народні депутати зможуть внести відповідні зміни до закону.
Це і низка інших положень, як, наприклад, посилення відповідальності за незаконну працю, сприятимуть легалізації праці та неможливості роботи в тіньовому секторі.
Я вважаю, що занадто багато уваги було приділено тому, що парламентарії не підтримали «антидискримінаційні норми», не варто посипати голову попелом через це. Так, це є однією з вимог, які Україна повинна виконати на шляху лібералізації візового режиму з ЄС, але не можна сказати, що саме ця норма вже сьогодні б спростила отримання безвізового режиму. Буде ще друге читання, і народні депутати зможуть внести відповідні зміни до закону.
Безумовно, цей пункт важливий, тому що це наше євроінтеграційне зобов’язання. Але все ж Трудовий кодекс ми приймаємо не для Європейського Союзу, а для громадян нашої країни, які живуть і працюють в Україні. Голосування цієї поправки буде не дуже хорошим сигналом для ЄС, але для мене важливіше бачити реформу, яка знайшла підтримку у Верховній Раді і прописана в коаліційній угоді. Для себе як для міністра я виводжу це в один із пріоритетів своєї діяльності. Це можливість змінити ситуацію у трудовому законодавстві, й упустити ми її не можемо.
При доопрацюванні Трудового кодексу буде ще багато дискусій, у процес будуть підключені профспілки та організації роботодавців. Попереду важка праця, але в нас є всі шанси, щоб до кінця року затвердити цей законопроект в цілому.
У мене як у фахівця і в міністерства соціальної політики в цілому, звісно, є зауваження до проекту Трудового кодексу, як є питання і у профспілок, і в роботодавців. Філософію законопроекту я повністю підтримую, проте, щоб не було двоїстого трактування, повинні бути внесені уточнення.
Те, що я можу відзначити, – це, наприклад, процедура звільнення працівників. Звичайно, роботодавець хоче більш мобільну робочу силу, щоб рішення щодо зміни штату, звільнень приймалися легше й ефективніше, але разом з цим повинні бути належним чином захищені й соціальні права, потрібно шукати баланс.
Я конструктивно налаштований допрацьовувати документ, вносити і відстоювати свої пропозиції. Але я не бачу принципових питань, які можуть зірвати цей процес у цілому і щодо яких ми не зможемо домовитися. Упевнений, що в процесі роботи все буде врегульовано, і концентруватися на тому, що нас роз’єднує, було б неправильно. Вважаю, що зробити фундаментальну реформу трудового законодавства нам під силу.