За приписами ст.17 Закону про алкоголь та тютюн (ЗУ від 19.12.95 р №481/95-BP) штрафи можуть застосовувати як органи ДПС, так і інші органи виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Справа, що була розглянута ВСУ, є цікавою з токи зору розділу компетенції органів ДПС та інших органів виконавчої влади щодо права наи прийняття рішення по застосування штрафних санкцій за ст.17 Закону про алкоголь та тютюн.
Так, у цій справі ВСУ дійшов висновку, що роздрібна торгівля без засвідченого постачальником сертифіката відповідності або сертифіката про визнання (ст.17 Закону про алкоголь та тютюн станом на 2004 рік) є порушенням в першу чергу Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями та Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, і вже в другу чергу – Закону про алкоголь та тютюн.
Відносини між споживачами товару, їх виробниками та продавцями регулюються Законом України від 12 травня 1991 року N 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон N 1023-XII), який встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Вимоги, які містяться у Правилах роздрібної торгівлі алкогольними напоями та Правилах роздрібної торгівлі тютюновими виробами, спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торгівельного обслуговування.
Таким чином і відповідальність за порушення прав споживачів внаслідок невиконання вимоги цих правил, згідно якої алкогольні напої та тютюнові вироби мають надходити до торговельної мережі з сертифікатами відповідності або свідоцтвами про визнання чи їх копіями, визначається положеннями Закону N 1023-XII.
Тож, санкції не можуть застосовуватись податковими органами.
І тут виникає питання зі штрафами, скажімо, за порушення вимоги закону щодо спец обладнання місць для куріння – кому з державних органів належать ці повноваження?