Торговельна марка – це не просто логотип чи назва компанії. Це повноцінний нематеріальний актив, який можна продати так само, як нерухомість або автомобіль. Проте процедура відчуження торговельної марки в Україні має свої особливості, які важливо знати як продавцю, так і покупцю. Якщо ви власник торговельної марки і розглядаєте можливість її продажу, або навпаки – плануєте придбати готовий бренд, ця стаття дасть вам вичерпну інформацію про юридичне оформлення угоди.
«Юридична компанія YANKIV» розглядає, як правильно скласти договір про передачу прав, які документи потрібні для державної реєстрації в УкрНОІВІ, скільки це коштує та які податкові наслідки чекають на сторони угоди у 2025 році.
Правова основа продажу торговельної марки в Україні
Право власника відчужити (продати) торговельну марку закріплене ст. 1113 ЦКУ та Законом України від 15.12.1993 №3689-XII «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Законодавство чітко визнає можливість такої операції та встановлює правила її здійснення.
Відчуження vs ліцензування: в чому різниця
Багато хто плутає відчуження торговельної марки з ліцензуванням, але це принципово різні операції.
- Ліцензування – власник зберігає право власності на бренд і лише надає дозвіл іншій особі використовувати його на певних умовах. Часто це супроводжується обмеженням території, строку або способів використання. Після закінчення ліцензійного договору права повертаються до власника. Це схоже на оренду квартири – ви даєте комусь право користуватися, але власність залишається за вами.
- Відчуження (продаж) – це повний і остаточний перехід права власності на торговельну марку. Первісний власник (Відчужувач) передає всі свої виключні майнові права новому власнику (Набувачеві) та втрачає будь-які права на подальше використання або розпорядження брендом. Це безповоротна операція, аналогічна продажу нерухомості. Важливо, що відчужити можна не тільки всі права повністю, але й права на торговельну марку стосовно лише частини товарів та послуг, зазначених у свідоцтві.
Коли ви продаєте торговельну марку, ви передаєте весь комплекс прав: право на використання будь-яким законним способом, право дозволяти використання іншим особам, право перешкоджати неправомірному використанню та забороняти таке використання. Після завершення угоди ви більше не маєте жодних прав на цей бренд.
Чому власники продають торговельні марки
Рішення про продаж бренду рідко приймається спонтанно. Це зважений стратегічний крок, зумовлений конкретними бізнес-цілями.
- Продаж бізнесу або його частини. торговельна марка часто є невід’ємною частиною бізнесу, що продається. Коли компанія продає весь бізнес або окремий напрямок, права на ключові торговельні марки логічно переходять до нового власника разом з іншими активами – виробничими потужностями, клієнтською базою, персоналом.
- Ребрендинг та зміна стратегії. Компанія може вирішити змінити назву, візуальний стиль або повністю переорієнтувати діяльність. Існуюча торговельна марка стає непотрібною або не відповідає новій стратегії. Замість того, щоб просто припинити її використання, розумніше продати права зацікавленій стороні та монетизувати актив.
- Монетизація невикористовуваного активу. Іноді компанія володіє правами на торговельну марку, яка не використовується активно. Можливо, вона була зареєстрована «про запас», або проєкт під нею не реалізувався. Якщо марка має певну ринкову впізнаваність або просто вдале, звучне ім’я, її продаж стає способом монетизації цього «сплячого» активу.
- Корпоративна реструктуризація. Під час злиття, поглинання або поділу компаній виникає необхідність оптимізувати портфель брендів. Деякі торговельні марки визнаються непрофільними або дублюючими, і їх відчуження стає логічним кроком для спрощення структури активів. Також торговельна марка може бути проданою для залучення коштів у складний період для бізнесу або для реінвестування отриманих грошей у більш перспективні напрямки.
Навіщо купувати готову торговельну марку
З іншого боку, чому хтось захоче купити існуючу торговельну марку замість створення власної?
Економія часу та маркетингових бюджетів. Створити впізнаваний бренд з нуля – це роки роботи та значні маркетингові інвестиції. Купівля готової торговельної марки дозволяє одразу отримати актив з певною історією, репутацією та, можливо, лояльною аудиторією. Це прискорює вихід на ринок у рази.
Розширення бізнесу та диверсифікація. Набувач може використовувати придбану торговельну марку для розширення асортименту. Наприклад, виробник косметики може придбати відому торговельну марку в суміжній категорії, щоб вийти на новий сегмент під вже знайомим споживачам іменем.
Зниження ризиків при виході на новий ринок. Запуск продукту на новому ринку завжди пов’язаний з ризиками. Купівля бренду, який вже має позицію та визнання на цільовому ринку, суттєво полегшує цей процес і підвищує шанси на успіх. Іноді придбання торговельної марки конкурента може бути способом стратегічно усунути його з ринку або консолідувати свою позицію.
Етап 1: Підготовка та укладення договору про передачу прав
Договір про передачу майнових прав на торговельну марку – це фундаментальний документ, який є юридичною підставою для зміни власника. Без належно оформленого договору неможливо зареєструвати перехід прав у державних органах.
Обов’язкові елементи договору
Щоб договір мав юридичну силу, він повинен містити певні істотні умови.
- Предмет договору. Необхідно абсолютно чітко визначити, чи передаються повні майнові права на торговельну марку, чи лише частина прав (наприклад, право використання у певній категорії товарів або послуг).
- Ідентифікація торговельної марки. Повинна включати номер свідоцтва України на знак для товарів і послуг, зображення торговельної марки відповідно до зареєстрованого, повний перелік товарів та/або послуг із зазначенням класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП), а також дату публікації свідоцтва.
- Сторони договору. Відчужувач (продавець) та Набувач (покупець) мають бути ідентифіковані максимально точно. Для юридичних осіб – повне найменування, код ЄДРПОУ, юридична адреса; для фізичних осіб – ПІБ, РНОКПП, адреса реєстрації.
- Ціна та порядок розрахунків. Необхідно чітко прописати загальну суму винагороди, валюту та порядок і строки оплати (передоплата, оплата частинами, оплата після державної реєстрації).
- Момент переходу прав. Критично важливо визначити, коли саме права переходять до Набувача: дата підписання договору, дата повної оплати або дата державної реєстрації (найбезпечніший варіант).
- Запевнення та гарантії. Відчужувач зазвичай гарантує, що є єдиним власником, підтверджує відсутність обтяжень (застава, ліцензії, арешти), судових спорів та те, що ТМ не порушує права третіх осіб.
Форма договору: чи потрібен нотаріус?
Нотаріальне посвідчення договору про передачу прав на торговельну марку не є обов’язковим. Законодавство вимагає лише письмової форми. Усна домовленість не матиме юридичної сили, адже закон чітко встановлює: у разі недодержання письмової форми такий договір є нікчемним. Це означає, що він не створює жодних правових наслідків і вважається недійсним з моменту укладення без необхідності визнання цього в суді. Сторони можуть за власним бажанням звернутися до нотаріуса для додаткових гарантій, але це необов’язково.
Етап 2: Державна реєстрація передачі прав
Підписаний договір – це ще не завершення процесу. Згідно зі ст. 16 Закону України від 15.12.1993 №3689-XII «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», майнові права на торговельну марку переходять до набувача з моменту державної реєстрації договору.
Чому державна реєстрація обов’язкова
Без реєстрації для всіх третіх осіб власником у Державному реєстрі залишається продавець. Це означає, що покупець не зможе повноцінно захистити свої права в суді, укладати ліцензійні договори від свого імені чи в майбутньому продати ТМ.
Куди подавати документи та необхідний пакет
Реєстрацію здійснює Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій (УкрНОІВІ). Актуальну інформацію, форми заяв та реквізити слід шукати на офіційному сайті: nipo.gov.ua.
Для реєстрації необхідно подати:
- Заяву про державну реєстрацію передачі права власності.
- Договір про передачу прав (оригінал або нотаріально завірена копія).
- Квитанцію про сплату державного збору. Розмір збору встановлюється чинним законодавством, тому актуальну суму необхідно перевіряти на сайті УкрНОІВІ на момент подання документів.
- Довіреність, якщо документи подає представник.
Процедура розгляду та строки
УкрНОІВІ перевіряє комплектність та правильність оформлення документів, проводить експертизу та приймає рішення про реєстрацію. Інформація про нового власника вноситься до Державного реєстру та публікується в офіційному бюлетені.
Офіційні строки розгляду документів можуть змінюватися, тому їх також варто уточнювати на сайті УкрНОІВІ перед укладенням угоди.
Due Diligence: перевірка торговельної марки перед покупкою
Якщо ви плануєте купити торговельну марку, проведення ретельної юридичної перевірки (Due Diligence) – це критична необхідність.
Ключові аспекти перевірки для покупця
Чинність свідоцтва. Перевірте через базу даних УкрНОІВІ, чи є свідоцтво чинним, чи вчасно сплачувалися збори та коли закінчується строк його дії.
Власник. Переконайтеся, що особа, яка продає ТМ, дійсно є її власником згідно з даними реєстру.
Відсутність обтяжень. Перевірте наявність зареєстрованих ліцензійних договорів, договорів застави, арештів або інших обмежень.
Відсутність судових спорів. З’ясуйте, чи не є торговельна марка предметом позовів про визнання реєстрації недійсною або спорів про порушення прав.
Історія використання та ризик дострокового припинення. Зберіть інформацію про історію використання ТМ. Важливо: згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 5 березня 2025 року (справа №910/8781/23), п’ятирічний строк невикористання ТМ не переривається і не починається заново при зміні власника. Це означає, що покупець «успадковує» всю історію невикористання від попереднього власника. Якщо продавець не використовував марку 4,5 роки, у нового власника є лише пів року, щоб почати її реальне використання, інакше будь-яка зацікавлена особа зможе подати позов про дострокове припинення дії свідоцтва.
На практиці це означає, що процедура Due Diligence повинна включати ретельний аудит використання ТМ продавцем за останні 5 років. Покупець має вимагати конкретні докази: датовані зразки продукції, рекламні матеріали, рахунки-фактури, договори з дистриб’юторами. Відсутність таких доказів є серйозним ризиком і повинна впливати на ціну угоди.
Податкові наслідки продажу торговельної марки (2025)
Передача прав на торговельну марку має податкові наслідки для обох сторін.
ПДВ при продажу торговельної марки
Якщо продавець є платником ПДВ, він має нарахувати ПДВ на вартість передачі прав за ставкою 20%. Покупець-платник ПДВ має право на податковий кредит.
Податок на прибуток і ПДФО
Для Відчужувача – юридичної особи на загальній системі дохід від продажу нематеріального активу включається до фінансового результату та оподатковується за ставкою 18% (податок на прибуток).
Для Відчужувача – ФОП на загальній системі застосовується ПДФО 18% та військовий збір 5% від чистого доходу.
Для Відчужувача – ФОП на спрощеній системі (3 група) дохід включається до оподатковуваного обороту. Цей дохід оподатковується за ставкою єдиного податку (5% для неплатників ПДВ або 3% для платників ПДВ). Окремо та додатково до єдиного податку, з 2025 року такий дохід також оподатковується військовим збором за ставкою 1% від суми обороту.
Для Відчужувача – фізичної особи (не ФОП) застосовується ПДФО 18% та військовий збір 5% як дохід від продажу майна.
Набувач отримує нематеріальний актив, який підлягає амортизації в податковому обліку. Враховуючи складність законодавства, рекомендуємо отримати консультацію податкового фахівця.
Висновки
Продаж торговельної марки – це повноцінна бізнес-операція, яка вимагає уважного юридичного оформлення. Успішна угода базується на трьох китах: якісний письмовий договір, ретельна перевірка торговельної марки перед покупкою та обов’язкова державна реєстрація передачі прав.
Дотримання цих правил убезпечить вас від юридичних ризиків та забезпечить, що права нового власника будуть належним чином захищені.
***
Читайте також: