«Вісник. Офіційно про податки»
Обов’язок зі створення резерву сумнівних боргів на підприємстві встановлено вимогами національних та міжнародних бухгалтерських стандартів. Але багатьох бухгалтерів цікавить: чи всі підприємства мають створювати такі резерви; чи потрібно створювати резерв сумнівних боргів на нараховані штрафи, пені?
Порядок створення резерву сумнівних боргів регламентується відповідно до національних стандартів – ПБО 10 «Дебіторська заборгованість»; міжнародних стандартів – МСЗФ 9, МСБО 39.
Так, підприємства, які складають фінансову звітність за МСФЗ (відповідно до вимог ст. 12-1 Закону про бухоблік або за власним вибором), керуються загальними вимогами щодо створення резерву та визначення нетто-вартості фінансових інструментів (різновидом яких за МСФЗ вважається дебіторська заборгованість (п. 63 та 65 МСБО 39)) за вирахуванням суми створеного резерву.
Резерв сумнівних боргів – це сума, яка визначається оціночним шляхом на підставі аналізу дебіторської заборгованості підприємства та зменшує вартість дебіторської заборгованості в балансі. Одночасно зі створенням резерву відбувається збільшення інших операційних витрат, що зменшує фінансовий результат підприємства (п. 10 ПБО 10). Підприємства, що ведуть облік за МСФЗ, відносять резерв сумнівних боргів до витрат на збут.
Створення резерву сумнівних боргів є обов’язковим (п. 7 ПБО 10). Винятком є малі та мікропідприємства, яким дозволено вести спрощений бухоблік доходів і витрат.
Дебіторська заборгованість, що обліковується підприємством, не є однорідною і ділиться на різні види (поточна і довгострокова дебіторська заборгованість; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги; аванси видані; розрахунки з підзвітними особами; розрахунки за претензіями, розрахунки за нарахованими штрафами та пенями). Розглянемо далі, чи резерв дебіторської заборгованості створюється за всіма видами заборгованості, чи тільки за товарною.
П. 7 ПБО 10 встановлено, що поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Отже, виходячи із зазначеної норми резерв сумнівних боргів створюється тільки під таку дебіторську заборгованість, що одночасно відповідає таким критеріям:
- є поточною (строк погашення – до 12 місяців з дати балансу);
- не є придбаною заборгованістю або заборгованістю, що призначена для продажу;
- є фінансовим активом, тобто погашається коштами або їх еквівалентами чи інструментами власного капіталу (п. 4 ПБО 13).
Враховуючи вищезазначене, резерв сумнівних боргів не формується під довгострокову дебіторську заборгованість (строк погашення – понад один рік), а також під поточну дебіторську заборгованість, яка не підпадає під поняття фінансового активу (наприклад, аванси видані не є фінансовим активом, оскільки їх погашення в звичайних умовах відбуватиметься в негрошовій формі в момент відвантаження товарів, надання послуг). Також у зв’язку із зазначеним резерв не створюється під дебіторську заборгованість по розрахунках з бюджетом (її не можна вважати сумнівною за визначенням); під дебіторську заборгованість, що забезпечена заставою (оскільки застава є гарантією компенсації можливої втрати активу).
Щодо дебіторської заборгованості за нарахованими штрафами і пенями, то вона не підпадає під жодне з описаних вище виключень щодо нарахування резерву сумнівних боргів і фактично може бути погашена або не погашена з такою ж імовірністю, як і основна дебіторська заборгованість, за якою такі грошові зобов’язання нараховано.
Таким чином, підприємство, якщо воно не є малим та мікропідприємством, має обов’язково здійснювати нарахування резерву сумнівних боргів під дебіторську заборгованість у вигляді нарахованих штрафів та пені.
Катерина Проскура,
д-р екон. наук, аудитор, судовий експерт, консультант з податкового та бухгалтерського обліку
***
Читайте також: