Податкова звітність - загальні положення
За п. 49.2 ПКУ платник податків зобов’язаний за кожний звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ, подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Цією ж нормою встановлено, що такий порядок звітування до ДФС застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування.
Які ж види податкових декларацій потрібно буде здавати, а які – ні?
Декларація з податку на прибуток
До 2017 року, якщо платник податку на прибуток не провадив господарську діяльність протягом звітного періоду та при цьому у нього були відсутні інші показники, котрі підлягали декларуванню, декларацію з податку на прибуток за такий звітний період на підставі п. 49.2 ПКУ можна було не подавати.
Зауважимо, що починаючи з 1 січня 2015 року змінено порядок формування об'єкта оподаткування податку на прибуток. Відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ об’єктом оподаткування з податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ.
Коли ми говоримо про фінзвітність, то насамперед маємо на увазі Звіт про фінансовий результат підприємства. Отже, якщо показники Звіту про фінансовий результат підприємства нульові, це могло бути підставою для неподання декларації з податку на прибуток. Але могли бути й інші показники, які, навіть у випадку, коли підприємство тимчасово не отримує доходи та не несе витрати, слід відобразити в декларації. Наприклад, виплата дивідендів. Тож, аналізувати на предмет подання чи неподання декларації з податку на прибуток слід усю фінзвітність, а не лише доходи чи витрати.
Крім цього, у листі від 01.02.2016 р. №1987/6/99-99-19-01-01-15 податківцями було зроблено такий висновок: «платники податку на прибуток підприємств у разі наявності будь-яких показників, які підлягають декларуванню (в тому числі показників, які мають нульове значення або підлягають декларуванню у складі фінансової звітності, що подасться разом з декларацією), зобов'язані подавати податкову декларацію та форми фінансової звітності у строки, передбачені п. 49.18 ПКУ».
Висновок трохи дивний, але і такі роз’яснення були, а отже, обережний платник податку повинен мати їх на увазі.
З 01.01.2017 року фінзвітність стала додатком до декларації з податку на прибуток і її невід’ємною частиною. Якщо у фінзвітності будуть відображатися відповідні показники (а навіть у непрацюючого підприємства є статутний капітал і це стаття балансу), то у такому разі навіть за відсутності діяльності платникам податку на прибуток доведеться складати та подавати декларацію з податку на прибуток. Хоча податківці у 2017 році ще не надавали відповідне роз’яснення з цього приводу.
Не слід забувати, що фінансова звітність також подається до органу статистики. Тому, незалежно від наявності або відсутності господарської діяльності, її потрібно подавати й до органу Держстату. Порядок подання фінансової звітності, зокрема, органам державної статистики встановлено Постановою КМУ від 28.02.2000 р. №419.
Як складати фінзвітність читайте тут>>
Звіт з ЄСВ
Відповідно до п. 11 розд. ІІ Порядку №435, якщо юрособа або ФОП не використовують працю фізосіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, звіт з ЄСВ (додаток 4) до податкового органу ними не подається.
Отже, тільки у разі відсутності працівників на підприємстві, а також у разі відсутності роботи фізосіб на підставі договорів ЦПХ звіт з ЄСВ не подається.
В інших випадках (навіть якщо внаслідок призупинення діяльності доходи фізособам не нараховуються) доведеться складати звіт з ЄСВ.
Декларація з ПДВ
П. 9 розд. ІІІ Порядку №21 передбачено, що декларація подається платником за звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ.
Податківці пояснювали, коли за відсутності діяльності платники ПДВ всеодно мають подавати декларацію з ПДВ. Так, якщо платником податку господарська діяльність протягом звітного періоду не проводилась, але такий платник податку має суми від’ємного значення попередніх періодів, що підлягають відображенню в декларації звітного періоду, то декларація за такий звітний період подається.
Якщо від'ємного значення не має, і всі решта показники декларації мають нульове значення, то декларація за звітний період відсутності діяльності на підставі п. 49.2 ПКУ не подається.
Але пам’ятайте! Якщо після реєстрації платник ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з ПДВ та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування ПЗ чи ПК, то така реєстрація може бути анульована на підставі пп. «г» п. 184.1 ПКУ
Єдиний податок
Податківці у своїх роз’ясненнях доводять, що юрособи – платники єдиного податку III групи, які не отримували протягом звітного періоду доходи, що підлягають декларуванню, всеодно зобов’язані подавати декларацію платника єдиного податку – юридичної особи у відповідні строки за такий квартал.
Такий висновок вони зробили на підставі п. 40.1 ПКУ та відповідних норм глави 2 розд. XIV ПКУ, наприклад тут та у листі від 01.02.2016 р. №1987/6/99-99-19-01-01-15.
Тому обережним платникам єдиного податку III групи краще подати пусту декларацію.
Форма №1ДФ
Згідно з пп. б п. 176.2 ПКУ податковий розрахунок за формою №1ДФ подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Тобто, якщо у певному звітному періоді - кварталі підприємство не нараховувало і не виплачувало жодних доходів фізособам в т.ч. працівникам, то подавати форму №1ДФ за такий квартал не потрібно.
А якщо не треба було подавати, та все ж таки подали?
Слід зазначити, що на сьогодні є роз’яснення податківців з приводу дій платників податків у разі помилкового подання звітності, яку взагалі не потрібно подавати, або подано не до того контролюючого органу.
Так, вони наголошують, що згідно з п. 49.8 ПКУ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа податкового органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та 48.4 ПКУ. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
На жаль, норми ПКУ не передбачають дії суб'єкта господарювання у випадку, якщо ним помилково подано податкову звітність до податкового органу. На думку податківців, платник податків може звернутись письмово до податкового органу з обґрунтуванням обставин помилково поданої податкової звітності та проханням не визнавати дану звітність як податкову.