Відповідно до статті 2 Закону про бухоблік усі підприємства залежно від свого розміру належать до окремих категорій: мікропідприємства, малі підприємства, середні або великі. Періодично підприємство повинно переглядати свої показники. І якщо протягом двох років поспіль за показниками річної фінансової звітності воно не відповідає раніше визначеним критеріям, то має перейти до іншої відповідної категорії підприємств.
Крім цих категорій, закон виокремлює особливу групу підприємств. Це так звані підприємства, що становлять суспільний інтерес. До них належать насамперед підприємства емітенти цінних паперів, ціні папери яких допущені до торгів на фондових біржах або щодо цінних паперів яких здійснено публічну пропозицію.
Звертаємо увагу, що до таких підприємств належать не тільки акціонерні товариства, а й усі інші, якщо вони коли-небудь випускали будь-які цінні папери. Та за роз’ясненням комісії з цінних паперів та фондового ринку, цінні папери яких хоча б один день перебували у біржових списках. Крім емітентів до групи суспільно-значимих належать: банки, страховики, недержавні пенсійні фонди та інші фінансові установи, крім тих, що належать до мікропідприємств та малих підприємств, а також великі підприємства.
Стаття 14 Закону регулює порядок подання та оприлюднення фінансової звітності та трохи по-іншому групує підприємства. Згідно з цією статтею, підприємства, що становлять суспільний інтерес, крім великих підприємств, які не є емітентами цінних паперів, публічні акціонерні товариства, суб’єкти природних монополій на загальнодержавному ринку та суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, зобов’язані не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком на своїй вебсторінці.
Великі підприємства, які не є емітентами цінних паперів, середні підприємства та інші фінансові установи, що належать до мікропідприємств та малих підприємств, зобов’язані це зробити не пізніше ніж до 1 червня. Своєю чергою, Податковий кодекс після внесення до нього цьогорічних змін у п. 46.2 ПКУ регламентує, що платники податку на прибуток подають контролюючому органу річну фінансову звітність, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітнім. У разі неподання або несвоєчасного подання такої звітності, разом з аудиторським звітом застосовується відповідальність, передбачена ПКУ.
Тобто підсумовуючи, можна сказати, що з наступного року для значної кількості підприємств (за розрахунками їх приблизно 16-20 тис.) проведення аудиту фінансової звітності стає обов’язковим. Саме зараз, восени, розпочинається пора укладання договорів на проведення аудиту. Бажано, щоб цей процес був правильно організованим, щоб до аудиту ставились не як до ще одного непотрібного навантаження на підприємства, а щоб керівництво та власники могли використати його можливості для розвитку бізнесу.
На жаль, на сьогодні у нашій країні ще не достатньо розвинуте розуміння значення аудиту, його сутності, цілі, завдань, необхідності та цінності. Дуже часто аудитора обирають за меншою ціновою пропозицією, не звертаючи увагу на професіоналізм та репутацію аудиторів.
Раджу тим, хто тепер розпочинає пошуки аудиторської фірми, уважно переглянути норми закону про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність. Саме він визначає правила відбору аудиторів та взаємодію з аудиторами, вимоги до проведення обов’язкового аудиту та до звіту незалежного аудитора.
Насамперед ви повинні знати, що незважаючи на велику кількість аудиторських фірм (858), не всі вони можуть проводити обов’язковий аудит. Суб’єкти аудиторської діяльності можуть надавати аудиторські послуги лише після включення до Реєстру, який є публічним, оприлюднюється і підтримується в актуальному стані на вебсторінці аудиторської палати України.
Найперше вам необхідно визначити, до якої з вище названих груп належить ваше підприємство, а потім обрати з відповідного розділу Реєстру аудиторську фірму.
Аудиторські фірми, які можуть проводити обов’язковий аудит, знаходяться:
- у третьому розділі Реєстру, на сьогодні їх 248;
- та у четвертому розділі - це суб’єкти аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, таких тільки 88.
Призначення та відсторонення суб’єкта аудиторської діяльності від надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності відбувається згідно зі ст. 29 Закону про аудит фінансової звітності. Суб’єкт аудиторської діяльності для надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності призначається загальними зборами акціонерного товариства, загальними зборами учасників, засновників у недержавних унітарних підприємствах, іншим вищим органом управління відповідно до законодавства та установчих документів.
На підприємствах, що становлять суспільний інтерес, проводять конкурс з відбору суб’єкта аудиторської діяльності. Для проведення конкурсу підприємство має розробити і оприлюднити порядок його проведення і однозначно прозорі та не дискримінаційні критерії відбору щонайменше двох суб’єктів аудиторської діяльності. Відповідальним за проведення конкурсу є аудиторський комітет підприємства або інший орган, на який покладені відповідні функції.
Стаття 34 Закону визначає вимоги до формування аудиторського комітету та основні функції, які на нього покладені. Це стосується не тільки процесів складання фінансової звітності та її аудиту, але й питань оцінки ефективності систем внутрішнього контролю та управління ризиками підприємства.
Аудиторські комітети - це нове явище в українському економічному просторі, а тому потребує додаткової уваги та вивчення досвіду їх запровадження.
Та наостанок пам’ятайте, що саме посадова особа підприємств, фінансова звітність яких перевіряється, несе відповідальність за повноту і достовірність документів та іншої інформації, що надається аудитору, та зобов’язана створити для аудиторів належні умови для якісного надання аудиторських послуг відповідно до вимог законодавства.