Національна асоціація адвокатів України розповідає, що у разі блокування насамперед слід з'ясувати, яку саме операцію банк вважає ризиковою, і своєчасно надати вичерпні пояснення. Зазвичай суб'єкт фінансового моніторингу направляє запит про надання інформації щодо фінансових операцій клієнта, на який необхідно відповісти протягом чотирьох робочих днів.
Якщо у визначений строк підготувати відповідь неможливо, варто письмово звернутися з проханням про продовження строку. Банки можуть надавати додаткові два-три дні, однак у цей період платіж, як правило, залишається заблокованим. Типові запитання стосуються походження коштів, джерел оборотів за рахунком, змісту фінансових операцій та їх економічного сенсу.
Важливо надати повну та узгоджену інформацію – формальні відповіді призводять до збереження блокування рахунку чи операції. Подальше розблокування залежить від результатів внутрішньої перевірки, яку здійснює підрозділ фінансового моніторингу банку, а також від якості комунікації клієнта з установою.
Закон від 14.10.2014 №1702-VII «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» наділяє суб'єктів фінансового моніторингу широкими повноваженнями.
При цьому вичерпного переліку питань, які можуть ставити працівники фінансового моніторингу, не існує. Тому банк має право запитувати фактично будь-яку інформацію, яку вважає необхідною для перевірки операцій клієнта. Це означає, що запит може надійти у будь-який момент і стосуватися навіть обставин, далеких від самої фінансової операції.
Крім документів, що підтверджують походження коштів чи характер господарських операцій, можуть зацікавитися інформацію про джерела доходів, місце зберігання коштів або причини тривалого невикористання рахунків. У деяких випадках запитувались навіть відомості про структуру бізнесу чи мотиви його започаткування та розвитку.
Трапляються випадки, коли надані клієнтом документи та пояснення визнаються «недостатніми», після чого фінмоніторинг повторно ставить уточнювальні запитання – аж до таких: «яку освіту ви маєте» або «чому обрали цей напрям діяльності». Формальні відповіді, навіть логічно обґрунтовані («вважаю напрям перспективним»), не завжди задовольняють перевіряючих.
У підсумку фінансовий моніторинг дедалі частіше сприймається бізнесом не як запобіжний інструмент протидії відмиванню коштів, а як фактор ризику, що може паралізувати роботу підприємства. На підставі аналітичних довідок співробітників банку, які не завжди мають спеціальні знання у конкретній сфері, нерідко блокуються рахунки або навіть ініціюються кримінальні провадження. Цікаво, що у деяких випадках для блокування рахунку достатньо звернення слідчого органу, зокрема його представника, до фінансового моніторингу – що виходить за межі законодавства.
Юристи, які супроводжують подібні ситуації, насамперед аналізують зміст запиту фінансового моніторингу та характер операції, щоб підготувати відповіді, що повно відображають її економічну суть і мету. Як правило, запитання, які виходять за межі типових для перевірки операцій, є маркерами потенційної проблемності.
Міжнародні стандарти фінансового моніторингу передбачають баланс між запобіганням зловживанням і захистом прав клієнтів. Але в українському законодавстві такий баланс поки не досягнуто: відсутня персональна відповідальність суб'єктів фінансового моніторингу за безпідставне блокування рахунків, а сторона, яка постраждала, часто навіть не може отримати чітке пояснення причин зупинення операції. Типова відповідь банку – «операцію відхилено як підозрілу відповідно до закону» – не дає можливості встановити, що саме викликало підозру і як її усунути.
Виходить, що закон більше захищає інтереси держави, водночас завдає значної шкоди бізнесу. Ефективних способів захисту немає. Норма, за якою у разі незгоди слід звертатися до суду, в цьому випадку не працює. Відомий кейс, коли в рамках судового провадження адвокати не змогли ознайомитися з матеріалами фінансового моніторингу, оскільки всупереч Закону від 21.01.1994 №3855-XII «Про державну таємницю» справі було присвоєно гриф секретності. Що саме там було секретним невідомо. Така ситуація ставить у нерівне положення як сторону захисту, так і клієнта сторони захисту.
***
Читайте також: