"Економічна правда" розповідає, що будівля Національного банку – не лише архітектурна перлина Києва, але й, без перебільшення, один з ключових центрів ухвалення доленосних економічних рішень в країні. Саме тут вирішуються питання курсу валют, доступності кредитів, діяльності банків, страхових та небанківських фінансових компаній.
Нині будівлю НБУ, як і весь урядовий квартал, оточив щільний кордон військових, а рішення, які ухвалюють у її стінах, вийшли далеко за межі встановленого Конституцією мандату. Адже регулятор долучається і до боротьби з незаконним гральним бізнесом, і до протидії мережам «дропів», і до відновлення енергетичної інфраструктури, і до перекриття бюджетної діри.
Розмір останньої – пів трильйона гривень, необхідних для фінансування війни до кінця поточного року. Гроші шукатимуть у кишенях платників податків. Проте проблему, над якою в уряді тижнями ламають голови, НБУ міг би розв’язати за лічені хвилини. Хоча і не робитиме цього.
«Я боюся простих рішень в наших дуже непростих умовах. Адже інколи є спокуса піти навпростець, щоб якнайширше досягнути бажаного. Коли я чую, що давайте розглянемо альтернативу перегляду та розширенню податкової бази у вигляді девальвації і інфляції, у мене виникає запитання: а ви бачили хоча б одну успішну країну, яка пішла цим шляхом?», – пояснює Голова Нацбанку Андрій Пишний.
На його каденцію в НБУ, яка почалася вже під час великої війни, випало чимало складних викликів. Один з них – скасувати політику фіксованого курсу долара, зберігши при цьому привабливість гривні для заощаджень. І хоча національна валюта за останні 10 місяців девальвувала на понад 12%, Пишний вважає, що зі своїм завданням впорався.
Однак, крім макроекономічних викликів, Голові Нацбанку доводиться мати справу зі «слоном в кімнаті» всередині очолюваного ним відомства.
Про привабливість гривні, курс валют та мандат Міністерства фінансів
– 10 місяців тому, коли Національний банк переходив до політики керованої гнучкості курсу, ви декларували, що зберігатимете привабливість гривневих інструментів у порівнянні з іноземною валютою. Але останнім часом риторика змінилася: тепер ви порівнюєте дохідність гривневих інструментів не з темпами девальвації, а з інфляцією, яка нижча за прогнози. З чим це пов'язано?
– Вибачте, але я не погоджуюся з тим, що наша риторика змінилась. Ми завжди говорили про привабливість гривні через призму захисту гривневих заощаджень від інфляції. Це потрібно, щоб знімати тиск на валютному ринку. І тоді, і тепер це залишається одним із наших важливих завдань.
Кожен наш вихід до преси за результатами монетарних рішень обов'язково супроводжується, крім інших повідомлень, двома тезами. По-перше, ми повинні підтримувати привабливість гривневих активів, тобто таку дохідність, яка покриватиме інфляцію та інфляційні очікування, що дає відчуття захищеності.
По-друге, війна триває, разом з нею зберігаються невизначеність та ризики, тому ми залишаємося доволі гнучкими в реалізації нашої політики.
Нині реальна дохідність гривневих активів – і депозитів, і облігацій внутрішньої державної позики – залишається в додатній площині. І ми усіляко підтримуємо саме такий стан справ.
– За ці ж 10 місяців офіційний курс долара зріс на 12%, і це уже конкурує зі ставками депозитів, які пропонували великі українські банки.
– Зараз ставки за гривневими депозитами в середньому становлять 12,9%. Після оподаткування – 10,3%. Але чи можна їх порівнювати з показником інфляції за рік, що минув? Ні, тому, оцінюючи привабливість гривні, потрібно дивитися на показник інфляції, який буде через рік.
Прогноз інфляції на цей рік – 8,5%, на наступний – 6,6%. Ми також дивимося на різні очікування щодо інфляції на наступні 12 місяців – вони коливаються у межах 7-9%. Тобто середня ставка депозитів забезпечує захист гривневих заощаджень для населення.
Те саме стосується державних облігацій, ставки за якими коливаються в межах 12,6%–17,4%. Там немає оподаткування, тому цей актив ще більш привабливий. Підтвердженням цього є те, що обсяг вкладень фізичних осіб у цей інструмент з 2023 року зріс на 34 мільярди гривень: з 30 до 64 мільярдів. Непогана цифра, правда?
Однак привабливість гривневих активів – це не лише про математику, але й про відчуття захищеності заощаджень та збалансованості очікувань.
Цьогоріч ми перебуваємо під тиском дуже непростих обставин: енергетичний терор, реструктуризація зовнішнього боргу, яку ЗМІ прозвали одним словом (дефолт – ЕП), яке не мало фактичного підґрунтя. Все це так чи інакше психологічно тисне на людей. Ми це відчуваємо на валютному ринку і в динаміці строкових депозитів. Зокрема, через це НБУ зробив паузу у зниженні облікової ставки.
– Ви знову робите висновок про привабливість гривневих активів, порівнюючи її з інфляцією, а не девальвацією, яка за останні 10 місяців становить 12-13%.
– Якщо хочете оцінити привабливість гривні до долара, то треба принаймні брати ставки та курс за однаковий період. За останній рік офіційний курс гривні знизився на 12,5%. Курс на готівковому ринку – на 11,1%. Ставки за депозитами у багатьох банках рік тому становили 15% та вище. За ОВДП – 16,5%-20%. Ті, хто рік тому вклався у гривню, точно не втратили.
– А якщо прибрати податки?
– Давайте рахувати разом. Середня ставка за депозитами від трьох місяців – понад 15%, після очищення від податків – понад 12%.
– А девальвація 12,5%.
– Мені здається, що, зосереджуючи увагу на динаміці девальвації як факторі привабливості гривні, ви забуваєте щонайменше дві важливі речі.
По-перше, НБУ вдалося подолати небезпечну множинність курсів 2022-2023 років, коли різниця між готівковим та офіційним курсом сягала 20%, а нині вона становить 0,6%. По-друге, рівень сьогоднішнього готівкового курсу цілком співмірний, а в деякі періоди навіть сильніший у порівняні з тим, за яким курсом населення купувало долар у 2022 році.
Наше завдання в контексті забезпечення привабливості гривні – створити такі умови, щоб люди, які вклалися у гривневі інструменти, через рік могли купити не менше товарів та послуг, ніж тепер. Наша політика спрямовується на те, щоб у середньостроковій перспективі купівля доларів чи євро не була гарантовано привабливішою за вкладення в гривню.
Нині Національний банк поступово переходить до проміжного формату інфляційного таргетування. Ми розглядаємо процеси, пов'язані із коливаннями курсу на валютному ринку, як складову, що впливає на досягнення нашої інфляційної цілі.
Через це ми певною мірою навіть толеруємо ці процеси, розуміючи, що вони не мають небезпечного характеру. Адже ми бачимо, що інфляція є близькою до нашої п'ятивідсоткової цілі та після очікуваного прискорення в другій половині року внаслідок факторів з боку пропозиції повернеться до цілі на прогнозному горизонті.
– Тобто ви толеруєте девальвацію, оскільки наразі дуже низька інфляція?
– Ми не толеруємо девальвацію. Ми толеруємо гнучкість – помірні коливання курсу, під впливом попиту і пропозиції, у який бік вони не відбувалися б, якщо вони не загрожують ціновій стабільності. Ми зацікавлені у тому, щоб рух курсу відбувався в обидва боки, адже це повертає відчуття валютного ризику, покращує адаптивність економіки, дозволяє уникати накопичення дисбалансів.
Курс повинен повертати собі функцію поглинача внутрішніх і зовнішніх шоків. Але в той момент, коли курс перетворюється на генератор шоку, Нацбанк, звісно, вживає відповідних заходів. Тим паче, що золотовалютні резерви на це є. Ми «зрізаємо» піки небезпечної волатильності та підтримуємо конструктивну невизначеність.
У режимі керованої гнучкості ми поступово повертаємо іншу складову нормальності – інфляційне таргетування. Так, наразі ми далекі від класичного режиму, однак ми знову кажемо про досягнення інфляційної цілі, нехай не на довоєнному горизонті політики 9-18 місяців, а на прогнозному горизонті – 3 роки.
– Чи ви зважаєте на потреби Міністерства фінансів у своїй валютній політиці?
– Ні. У них свій мандат, а у нас – свій.
Але ми не функціонуємо у вакуумі, беремо до уваги і зовнішні, і внутрішні фактори, окреслюємо та аналізуємо ризики. І враховуємо їх при визначенні оптимальної моделі монетарної і курсової політики, що найкращим чином забезпечують реалізацію мандату НБУ.
Про те, хто профінансує дефіцит бюджету, продаж державних банків та ОТП Банк
– Напередодні Мінфін оприлюднив законопроєкт щодо збільшення видатків бюджету на 500 мільярдів гривень. Понад 160 мільярдів планують покрити, збільшивши запозичення на внутрішньому ринку. Чи у банків ще є запас для нарощування інвестицій в ОВДП?
– Ми вважаємо, що ринок ОВДП ще має відповідний потенціал, але для цього пропозиція, сформульована урядом, має відповідати ринковим очікуванням.
Пригадуєте, яким був рівень залучення на внутрішньому ринку у 2022 році?
– Невеликий.
– Так, 164 мільярди в гривні або ж 286 мільярдів в усіх валютах. У 2022 році навіть роловер (реінвестування тіла облігації за підсумками її погашення – ЕП) не забезпечувався, і це при тому, що емісійне фінансування бюджету було на рівні 400 мільярдів.
Від початку 2024 року обсяг залучень урядом вже перевищує 200 мільярдів – це лише гривневі запозичення, а за всіма валютами – майже 300 мільярдів. Рівень роловеру становить 135%. Цього вдалося досягнути, зокрема, завдяки макрофінансовій стабільності.
Проте залучити додаткові 165 мільярдів гривень цього року – непроста справа, не буду лукавити. Це потребуватиме кропіткої роботи.
Ми прогнозували такий розвиток подій. У меморандумі з МВФ за підсумками 4-го перегляду програми є пункт про необхідність розробки цільових стратегій для банків та банківських груп, в тому числі державних банків з показниками їхньої ефективності. Аби певним чином використати потенціал та ліквідність цих банків для того, щоб зробити внесок у залучення додаткового фінансування на внутрішньому борговому ринку.
– Ви натякаєте, що цю потребу повинні перекрити державні банки, адже у них це буде прописано у стратегії?
– Я не натякаю, я прямо про це кажу. В умовах війни державні банки стали головними бенефіціарами профіциту ліквідності, адже більшість видатків перерозподіляється через них. Вони отримали неринкові переваги і як наслідок зростання впливу. Тому ми бачимо потенціал у розробці індивідуальних стратегій. Проблематика вкладень в ОВДП має бути врахована.
Це не директивний метод. Національний банк завжди підкреслює важливість і цінність реформи корпоративного управління. Це діалог, усвідомлення викликів і комунікація стратегічних пріоритетів. Державні банки оновили та сформували незалежні ради, залучивши фахову та дорогу експертизу. Важливо її використати з максимальною корисністю, і повна ясність в стратегічних настановах від акціонера – це обовʼязкова умова.
– На початку цього року у Мінфіні заявили, що планують до 2025 року приватизувати Укргазбанк та Сенс банк. Чи вам відомо щось про потенційних покупців і чи є вони взагалі?
– Це мандат акціонера. Він ухвалює рішення.
Ми розраховуємо, що пріоритет щодо залучення у капітал державних банків міжнародних фінансових організацій залишається головною ідеєю. Але у нас немає інформації про те, з ким та на якому етапі відбуваються переговори акціонера.
– Чи реально зараз продати державний банк?
– Думаю, що можна продати усе, залежить від ціни та умов. Важливий аспект – не продешевити, а також залишатись прозорими і мати чітке стратегічне бачення розвитку державного банківського сектору з урахуванням контексту створеного війною. Адже держбанки наразі перебувають на історичних максимумах своєї ефективності.
Переконаний, що приватизація державних банків має усі шанси стати одним із історично найбільших успішних приватизаційних процесів та створити перспективу подальшого конкурентного розвитку галузі.
Головне, щоб їхні поточні можливості та фінансовий результат були правильно використані на перспективу державних банків і їхнє майбутнє.
– На початку року наші співрозмовники казали, що потенційним покупцем Сенс банку може стати угорський ОТП. Чи ви погодили б таку угоду, зважаючи на те, що цей банк досі працює у Росії?
– Я не думаю, що було б правильно відповідати на гіпотетичне питання «чи погодив би НБУ, якщо?». Все залежить від багатьох факторів. Є чітка позиція у законодавстві щодо того, яким вимогам має відповідати акціонер.
Є чітка і зрозуміла позиція НБУ, яку ми дедалі глибше інтегруємо в усі наші нормативно-правові акти, щодо нульової толерантності до будь-якої російської присутності. Є вимоги до бездоганної репутації, фінансового стану, ефективності бізнес-стратегії.
Тому я можу сказати лише таке: ми будемо чітко діяти в межах законодавства та в інтересах держави.
Про емісію гривні, підвищення податків та надходження від фінансового сектору
– Повертаючись до необхідності збільшити обсяги залучення ОВДП на 165 мільярдів гривень, то яких заходів готовий вжити НБУ, аби збільшити апетит банків до цього інструменту? Наприклад, минулого року НБУ запровадив бенчмарк-ОВДП. Які є ще варіанти?
– Ми будемо обирати оптимальний варіант, залежно від того, який обсяг бюджетного дефіциту залишатиметься непокритим. Національний банк обере той варіант, який буде максимально безпечним для цінової та макрофінансової стабільності, а також найбільш ефективним. Те, про що ви згадали, – одна з можливих опцій. Їх може бути кілька, а може бути симбіоз.
– Чи готові ви повернутися до емісії гривні і за яких умов?
– Це остання опція в переліку можливих з огляду на наслідки. У моєму розумінні емісія – це квиток в один кінець. Адже якщо у нас на столі опиниться емісійне фінансування дефіциту бюджету, то це означає, що ми були неуспішні у реалізації всього, що мали зробити. Зокрема, у фіскальній складовій.
Національний банк підтримує уряд у його прагненні знайти додаткові фіскальні джерела для покриття дефіциту бюджету – я кажу про підвищення податків. І якщо можна використати це інтерв'ю, щоб донести повідомлення до сесійної зали парламенту, то я хочу це зробити. Я хочу, щоб уряд був максимально успішний в цьому питанні.
Як Національний банк, ми не обговорюємо дизайн фіскальної пропозиції. Але це має розглядатися як одне з важливих джерел, але, на жаль, не самодостатніх джерел, адже дозволяє покрити лише близько 120 мільярдів з 500 мільярдів гривень. Решта – за рахунок внутрішнього боргового ринку.
Це складне рішення. Але хочу сказати, що я боюся простих рішень в наших дуже непростих умовах. Адже інколи є спокуса піти навпростець, щоб якнайширше досягнути бажаного. Коли я чую, що давайте розглянемо альтернативу перегляду та розширенню податкової бази у вигляді девальвації і інфляції, у мене виникає запитання: а ви бачили хоча б одну успішну країну, яка пішла цим шляхом?
Якщо девальвація та інфляція стануть альтернативою наповненню державного бюджету, то чи не буде бізнес шукати можливості захистити свої доходи, а населення – заощадження? Як буде відбуватися цей захист? Де я побачу цю гривню?
– На валютному ринку.
– А за рахунок чого я буду покривати цей додатковий попит? За рахунок обмежених золотовалютних резервів.
Якщо говорити про драматичну девальвацію та інфляцію, яка неодмінно її супроводжуватиме, то це той інфляційний податок, який повинні будуть заплатити всі: вчителі, лікарі, військові. Ми дійсно хочемо фінансувати оборону такою ціною? Моя відповідь – ні.
Тому давайте зосередимось на тих джерелах, які дозволять покрити додаткові оборонні потреби бюджету без монетизації, але за рахунок спроможностей економіки, які вдалося створити. Макрофінансова стабільність працює і вона має бути збережена – вона нам усім дуже знадобиться, коли обсяги міжнародного фінансування звужуватимуться. Це фундамент, на якому будуватиметься відновлення та наша здатність розраховувати на свої сили.
– У 2022 році Нацбанк здійснив емісію 400 мільярдів гривень, викупивши ОВДП в уряду, за якими отримує дохід у розмірі облікової ставки. Чи розглядаєте ви можливість реструктуризації цих паперів?
– Тут важливо бути виваженими у формулюваннях. Реструктуризацію – ні.
– А зміну умов?
– Я би сказав «пошук оптимальних варіантів досягнення економії за іншим внутрішнім боргом».
– Ви займаєтеся цим пошуком зараз?
– Ми розуміємо, наскільки важливо, щоб ОВДП розглядалися саме як стійка інвестиція. Чи може Національний банк, як кредитор, провести переговори з Міністерством фінансів, як позичальником? Така практика вже відбувалась.
Наразі я можу сказати, що готового рішення на столі немає. Але ми думаємо та обговорюємо це, розглядаємо всі можливі варіанти, які можуть бути корисними з погляду забезпечення стійкості боргу і оптимального режиму функціонування внутрішнього боргового ринку.
Проте жодна червона лінія при розгляді цих питань не має перетинатись. Фінансова незалежність НБУ буде збережена і можливі рішення в підсумку не підважать позиції державних фінансів та фінансову стабільність.
– Крім урядового законопроєкту, який пропонує підвищити військовий збір та розширити базу його оподаткування, обговорюється й альтернативний варіант – підвищити ставку ПДВ. Як кожен з цих варіантів відобразиться на інфляції та фінансовій стабільності?
– Ми точно не будемо коментувати дизайн фіскальної пропозиції. Частина ідей, які наразі обговорюються, вже були враховані у нашому макроекономічному прогнозі. Ми також розуміємо, що навколо частини пропозицій буде відбуватися бурхливе обговорення і військовий збір з обороту юридичних осіб – одне з таких питань. Проте важливо, щоб ця дискусія відбувалась максимально швидко.
Досі лише щодо одного сектору застосували підвищені податки – це банківський сектор. І це свідчить про нашу послідовність і, якщо хочете, щирість у тому, що ми підтримуємо прагнення уряду знайти покриття дефіциту за рахунок фіскальних рішень. У першому кварталі 2024 року фінансовий сектор став найбільшим донором бюджету – він сплатив п'яту частину податків.
Про Гонтареву, відновлення кредитування та монетарну політику
– Нацбанк інколи критикують за його монетарну політику. Зокрема, кілька місяців тому колишня голова НБУ Валерія Гонтарева розкритикувала регулятора за занадто високу облікову ставку. Наскільки облікова ставка взагалі впиває на інфляцію в умовах війни?
– Коментар Валерії Гончареві залишу на її совісті. Цей монолог коментувався неодноразово і мною, і моїми колегами, і багатьма провідними експертами навіть в їх інтервʼю для ЕП. Думаю, що цього цілком достатньо.
Що ж стосується частої критики монетарної політики НБУ, то ми дуже уважно стежимо за дискусією стосовно наших рішень, і я завжди звертаю увагу на критичні заяви від експертного середовища. Сприймаю їх як додаткову експертизу, що може бути корисною для нашої команди. Але я не бачу, щоб критика монетарної політики НБУ була поширеною практикою. Крім, звісно, тих випадків, коли критика НБУ стала професією для декого.
Коли було запроваджено антикризовий пакет заходів на початку великої війни, фіксований курс став новим номінальним маяком, а розмір облікової ставки перестав відігравати визначальну роль. Курсова стійкість була визначена Нацбанком як пріоритет.
З 2023 року ми були зосереджені на відновлені ефективності інструментів нашої монетарної політики та пошуку працюючої моделі. На стіл викладали усі можливі ідеї, цікавим було обгорнення, яке привело нас до неконвенційного операційного дизайну і усвідомлення потреби повернення до нормальності. Це означає, що облікова ставка повинна повертати свої позиції.
Чи працює вона зараз? Моя відповідь: так, але цей процес – відновлення нормальності і повернення до інструментарію інфляційного таргетування – є поступовим і тривалим. Ми неодмінно і у відповідний час повернемось також і до класичних параметрів операційного дизайну. Ми не зволікаємо з рішеннями, як відновлюють ринкові засади, не підважуючи стабільність.
– 6 червня Рада фінансової стабільності затвердила стратегію з розвитку кредитування. Чи є вже які-небудь результати цієї стратегії і прогрес на цьому напрямку?
– Хочу підкреслити важливий момент: ця стратегія могла не відбутися, якби ми не досягли успіху у напрямі фінансової стабільності.
Ставка кредитування бізнесу у гривні за останній рік знизилася на 5 в. п. (відсоткових пункта). Чисте гривневе корпоративне кредитування зросло на 20,5%. Ми бачимо, що у банків з'являється бажання відновити конкурентне середовище, тому що вага проєктів державної програми «5-7-9» зменшилась у нових кредитах з близько половини до третини. Це означає, що дві третини нового портфелю – це ринкове кредитування. А там, де є ринок, там є конкуренція.
Щодо програми «5-7-9», то, на нашу думку, вона має фокусуватися саме на інвестиційних проєктах. За нашими спостереженнями, відсоткова ставка за програмою для позичальника, а отже, – і для бюджету, на 3 в. п. вища у порівнянні з тим, що банки можуть пропонувати поза межами програми.
Одним із пріоритетів стратегії, безумовно, є підтримка відбудови енергетики. Ми ведемо статистику видачі таких кредитів. Цікаво, що вагома причина відмов від реалізації таких проєктів – отримання позичальником кращої пропозиції в іншому банку. Для мене це переломна ситуація, конкуренція запрацювала.
Одна з фундаментальних причин, чому немає стрімкого розвитку кредитування – брак платоспроможного попиту. Хтось відкладає під впливом безпекових ризиків і невизначеності, у когось вистачає ліквідності, хтось вважає, що не потягне.
Часто говорять про розмір відсоткової ставки. Нині середня відсоткова ставка по кредитах юридичних осіб у гривні на рівні 15%. Пригадуєте, коли таке було востаннє?
– Ні.
– Це було у 2018 році, задовго до початку повномасштабної війни.
Ще одним важливим елементом є страхування воєнно-політичних ризиків. Тут я сподіваюся, що вже за кілька тижнів ми вийдемо фінальний драфт законопроєкту та подамо його у парламент для подальшого опрацювання. Це буде справжній прорив. Я хотів би бачити реалізацію закріпленої законодавчо моделі страхування воєнних ризиків вже до кінця року.
– Наскільки активно йде кредитування відновлення енергетичних потужностей?
– За тиждень 29 липня – 04 серпня 2024 року юридичні особи подали 162 заявки на 1,05 мільярда, схвалено 110 заявок на 403 мільйонів. Надано 43 кредити на 94 мільйони. Громадянам надано 191 кредит на 15 мільйонів.
Загалом з початку червня станом на 5 серпня сума отриманих заявок становить 40,1 мільярда гривень. Схвалено – на 3,97 мільярда. Валовий портфель кредитів юридичних осіб з відновлення – 607 мільйонів.
Валовий портфель кредитів, пов’язаних з енергетичними потребами фізичних осіб, становить 27 мільйонів гривень станом на 5 серпня 2024 року.
У процесі фінансування проєкти зі створення 50,4 МВт генерації. Меморандум, який підписали банки, він не лише про створення спільної рамки, але й про комунікацію у бізнес-середовищі.
– Ще один пріоритет стратегії розвитку кредитування – це оборонно-промисловий комплекс. І там, на відміну від кредитування енергетики, НБУ не ухвалював ніяких регуляторних пом’якшень, аби стимулювати банки видавати кредити. Чому так?
– Не зовсім так. НБУ у травні та червні ухвалив комплекс рішень, які потенційно розширюють спроможності кредитування банків незалежно від сфери, ОПК у тому числі. Йдеться про перехідний етап впровадження нової структури капіталу та регуляції щодо оцінки кредитних ризиків в частині інвестиційних проєктів.
Хоча ви маєте рацію в тому, що стимулювання кредитування ОПК вимагає комплексу певних специфічних рішень, зокрема на рівні уряду та міністерств. Крім цього, оборонний комплекс потребує спеціалізації державних банків, адже спеціалізація – це концентрація експертизи та дотримання вимог щодо обмеженого доступу до інформації. Далеко не всі банки можуть працювати з підприємствами оборонної сфери, бо це стосується роботи з документами «під грифом».
Я збирав окремо державні і приватні банки, намагаючись зрозуміти, що стоїть на заваді кредитування оборонки. І один з великих іноземних банків тоді повідомив, що вони на рівні своєї штаб-квартири вирішили розширити стратегію своєї присутності в Україні на роботу з оборонно-промисловим сектором.
Наша стратегія фокусує увагу на ОПК і визначає, що додатково потрібно зробити. Там навіть є таке питання, як передача контрактів зі сфери одного міністерства до іншого, щоб полегшити проходження цих питань у банку.
– Чи вам що-небудь відомо про програму здешевлення кредитів для ОПК, на зразок «5-7-9»?
– Це питання я переадресую уряду. У мене наразі немає такої інформації.
Про обмеження на перекази, незаконний гемблінг та Рожкову
– Пішов вже третій місяць відтоді, як НБУ анонсував обмеження на p2p-перекази для фізичних осіб. Коли запровадите ці обмеження і чи варто на них взагалі очікувати?
– Анонсувавши ці зміни, ми викликали просто шквал критики і нерозуміння у свій бік.
Ми комунікували проблематику цих «дропів» не лише як небезпеку для державного бюджету, але і як небезпеку для самих фізичних осіб. Адже, віддаючи свої дані, картку, свій рахунок комусь на стороні, ти несеш відповідальність за усе, що з цим рахунком зробили.
Тиждень тому я звернув увагу на два повідомлення: у першому випадку податкова служба побачила за рахунком чоловіка операції на 9 мільйонів гривень і, відповідно, донарахувала йому близько 2 мільйонів гривень податків. У другому – донарахували жінці близько 500 тисяч гривень.
Крім податкових зобов'язань, такі громадяни стають співучасниками злочинів, у яких використовуються їхні рахунки, зокрема щодо легалізації коштів, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків та руйнують свою транзакційну історію на довгі роки наперед. Це і є та реальна небезпека, у яку потрапляють громадяни, які свідомо передають свої персональні дані та рахунки для використання у нелегальних операціях.
Частину часу ми присвятили комунікації з волонтерським середовищем. Ми провели з волонтерами кілька зустрічей, зібрали зворотний зв'язок. Показали, як дизайн запланованого рішення дасть можливість банкам врахувати потреби волонтерів, та дали відповіді на запитання. Градус обговорення знизився. Це означає, що ми органічно підходимо до ухвалення того рішення, яке Національний банк комунікував.
Так чи інакше, для створення додаткових інструментів для більш ефективної боротьби зі схемами «дропів» потрібні також зміни до законодавства. Отже, нам потрібно йти у парламент. Там ми повинні бути готовими до відповідного рішення та дискусії.
Те, що «дропи» є бідою для державного бюджету – це факт. Думаю, що це дуже матеріальні суми, які можна спрямувати до бюджету, якщо будемо наполегливими та успішними у цьому питанні.
Так ми робили з гральним бізнесом. Коли почали системно займатися питанням його детінізації і спонукали працювати легально – за рік податкові надходження зросли в 10,5 рази.
– То все ж таки, коли варто очікувати зміни стосовно p2p-переказів?
– Я думаю, що зараз ми фіналізуємо остаточне рішення, а наступний тиждень (йдеться про тиждень з 12 по 18 серпня – ЕП) будемо розглядати його на правлінні.
– Напередодні НБУ на виконання рішення РНБО заборонив ломбардам приймати в заставу за кредитами фізичних осіб дрони, тепловізори та інші подібні товари подвійного використання. Вам відомо, скільки такого майна могло опинитися у ломбардах і що з ним відбувається зараз?
– Ні, ми таку інформацію не збираємо. Нещодавно зробили відповідні запити для аналізу роботи ломбардів і навіть ухвалили два рішення щодо застосування заходів впливу до окремих учасників ринку, пов'язаних якраз із цією тематикою.
Ця тема напряму пов'язана з впровадження концепції відповідального кредитування, яку минулого року нам вдалося провести через парламент та отримати відповідний законопроєкт, який повертає в цивілізовані рамки ринок кеш-кредитів. Він прибирає фундаментальні причини створення фінансового соціального рабства, яке виникало, бо швидкі кредити надавались під десятки тисяч відсотків річних. Вже найближчим часом цей закон запрацює в повному обсязі.
Раніше на цьому ринку було «дике поле». За рахунок цих кеш-кредитів забезпечувався мільярдний потік готівки у бік незаконного гемблінгу. 70% усіх кредитів з найвищими ставками надавались о четвертій-п’ятій годині ранку, час прийняття рішення про надання кредиту – пара хвилин… Жодного аналізу. Людину хапали у той момент, коли лудоманія була на піку.
Зараз ми розуміємо, що є проблематика ломбардів, є проблематика військового спорядження, і також налаштовані зробити так, щоб і в цій частині ринку було запроваджене відповідальне регулювання.
– Нацбанк ставить високі вимоги до корпоративного управління у банках. У вас також є наглядова рада – Рада НБУ. І вона працює не у повному обсязі: тривалий час немає повноцінного голови, а також залишається три вакантних посади (з 9-ти членів). Що заважає остаточно сформувати Раду та обрати голову?
– Питання доукомплектування Ради варто переадресувати тим, до чиїх повноважень належить відповідне номінування членів Ради НБУ. Голова НБУ точно не входить до цього переліку.
Щодо обрання Голови Ради, то тут немає консенсусу, зокрема через те, що вона досі недоукомплектована. Як один з членів Ради, я вважаю, що оптимально розглядати питання про обрання керівного складу вже з урахуванням тих кадрових рішень, які можуть бути ухвалені по доукомплектуванню складу. Наразі жодних таких дискусій, принаймні за моєї участі, не відбувається.
Однак важливо сказати, що Рада Нацбанку функціонує, вона повноважна.
– Верховний Суд зобов'язав вашу першу заступницю Катерину Рожкова та низку інших екстопменеджерів «Платинум банку» компенсувати державі 1,5 мільярда гривень збитків, завданих під час виведення цього банку з ринку.
На вашу думку, чи може людина, яку суд визнав винною у доведенні банку до банкрутства, бути першим заступником голови банківського регулятора?
– Це питання, наче той «слон в кімнаті», не буду вдавати, що воно мене не турбує. Відповідь на нього треба розглядати у двох площинах. По-перше, в юридичній. З юридичної точки зору, мої дії як Голови НБУ чітко визначені законодавством про Національний банк й іншими нормативними актами. Статус, який ми наразі маємо, повність відповідає букві закону.
Але, крім букви закону, є ще дух закону. Тож друга площина – етична. Мораль і право – головні регулятори поведінки людей. Співвідношення між ними складне і в значній мірі визначається особистим розумінням меж етичної поведінки конкретної людини…
– Вам не здається, що тут можуть виникнути певні конфлікти інтересів. Наприклад, на рівні Ради фінансової стабільності, до складу якої входить Фонд гарантування, який і виграв суд проти Катерини Вікторівни?
– У цій частині я як безпосередній керівник відповідного члена правління повинен реагувати, оскільки отримав відповідне повідомлення про конфлікт інтересів. Наразі питання досліджено і вжито необхідних заходів, щоб ця проблема жодним чином не впливала ні на якість, ні на регламент проведення відповідних засідань та рішення, які ухвалюються. Юридична площина питання повністю врегульована.
– Підстав відреагувати на цю ситуацію якось інакше, аніж ви відреагували зараз, у вас немає?
– Я відреагував так, як це визначено і вимогами закону «Про Національний банк» і «Про запобігання корупції», який регулює ту частину, яка стосується конфлікту інтересів. Ми налаштовані дотриматись чинного законодавства.
– Який вихід з цієї ситуації, на вашу думку, є оптимальним?
– Дозвольте мені залишити це питання без коментарів. Оптимальним є вихід, який вписується у параметри чинного законодавства.
– Чи ухвалювало Правління Національного банку або якийсь інший орган НБУ, рішення про те, аби виплачувати заробітну плату Катерині Рожковій у готівковій формі?
– Ні. (задумується)
Кожен співробітник обирає ту форму виплати, яку вважає для себе оптимальною. Хтось обирає зарахування на картку, хтось – готівкою через касу. Це персональне рішення кожного. Правління Національного банку до цього не залучене.