Нова постанова пленуму Вищого господарського суду має висвітлити низку моментів кредитних правовідносин. Зокрема, завдяки їй стане остаточно зрозуміло, чи можуть позичальники вимагати визнання кредитного договору недійсним, якщо він виданий у валюті, а банк не мав відповідної ліцензії.
Вищий господарський суд веде активну роботу над постановою про практику вирішення спорів, що виникають із кредитних договорів. Труднощі, які з’явилися в ході підготовки документа, законники обговорили з членами науково-консультативної ради суду.
Особливо гостро питання щодо вирішення кредитних спорів постало під час економічної кризи, яка розпочалась у 2008 р. «Тоді позичальники почали більш активно застосовувати засоби ухилення від повернення кредитів банкам, унаслідок чого, зокрема, значно зросла кількість судових спорів», -- констатував секретар першої судової палати ВГС Олександр Кот.
У той час чимало позичальників спробували визнати кредитні договори нечинними через відсутність у банку індивідуальної ліцензії на надання кредитів у валюті. Після кількох судових рішень на користь позивачів під загрозою опинилася вся фінансова система країни. На щастя, тоді ситуацію вдалося вирішити завдяки позиції Верховного і Вищого господарського судів, які стали на бік банків. Тепер же ВГС планує остаточно вирішити це питання завдяки постанові, щоб і в суддів, і в сторін не було спокуси скористатися спірними положеннями.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на необхідний для неї період. Відповідно до урядового декрету «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», прийнятого ще в 1993 р., ліцензії потребують у тому числі й операції щодо надання й одержання резидентами кредитів у валюті, якщо терміни та суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі. Проте законодавство таких обмежень не встановлює, тому «господарники» дійшли висновку, що й зазначена норма не підлягає застосуванню.
Поставити питання про визнання недійсними кредитних договорів у більш широкому плані запропонував старший радник ЮФ «Василь Кісіль і партнери» Вадим Беляневич. «Пленум мав би зорієнтувати суддів на те, щоб не підтримувати боржника, який є позивачем у справі про визнання договору недійсним. Мені здається, що можна було б кваліфікувати такі дії боржника як зловживання правом на звернення до суду з метою уникнення виконання своїх обов’язків», -- переконаний юрист. Вихід із цієї ситуації член науково-консультативної ради бачить у тому, щоб суди в разі перемоги позивача визнавали кредитні договори недійсними на майбутнє, як тепер відбувається з договором оренди.
Проте інші члени науково-консультативної ради ініціативи не підтримали. За їхніми словами, підстави, які дозволяють визнати договір недійсним, виникають саме в час його підписання, а не оскарження. Отже, і рішення має стосуватися саме того часу.