Їхні оцінки запропонованих Мінфіном та податківцями змін варіювалися від апокаліптичних заяв про прийдешню смерть фондового ринку до досить рідкісних відгуків зі схваленням боротьби з податковими ямами.
На нинішньому тижні законопроект про цінні папери «прокотили» в податковому комітеті Верховної Ради, і його розгляд відкладено до 6 листопада. Що залишає учасникам ринку можливість довести документ до прийнятної для себе форми, бо більшість з них розуміють, що разом з передвиборчими пристрастями може зникнути і бажання чиновників панькатися з ринком і деякими великими бізнес-групами, які є найбільш активними противниками запропонованих новацій.
Чи існує варіант, здатний влаштувати обидві сторони протистояння? ZN.UA публікує точку зору члена ради АУФТ Андрія Некрилова, модерує процес переговорів з Мінфіном та ДПСУ з боку професійних учасників ринку.
Почнемо з того, що на наполегливе прохання саморегулюючих організацій (СРО) асоціації «Українські фондові торговці» та Незалежної асоціації банків України 26 вересня ц.р. була створена робоча група при безпосередній участі міністра фінансів Ю.Колобова. Її склад виглядає так: ДПСУ (департамент податкового контролю в особі директора С.Крухмальова), НКЦПФР в особі голови комісії Д.Тевельова, члена комісії О.Петрашка, НБУ в особі О.Дубіхвоста, НАБУ в особі виконавчого директора С.Мамедова, Є.Чемерис, АУФТ в особі голови ради С.Антонова, члена ради А.Некрилова. Від учасників ринку до робочої групи приєдналися Дмитро Тарабакін, Олег Ткаченко, Артемій Єршов. Очолив групу глава НКЦПФР Дмитро Тевельов.
Протягом трьох тижнів зусиллями всіх сторін було доопрацьовано проект змін до Податкового кодексу України, що дозволяє вирішити цілу низку системних проблем фінансового ринку. Зупинимося на них більш детально.
Відомо, що в чинному з 1997 року податковому законодавстві існували «чорні діри», які дозволяли, з одного боку, отримувати позитивний фінансовий результат і збільшувати капітали суб’єктів фінансового ринку, а з іншого – уникати оподаткування цього прибутку шляхом його інвестування в нові цінні папери. Таким чином на фондовому ринку України поряд з реальними фінансовими інструментами росла «бульбашка» «сміттєвих» цінних паперів (векселів, акцій спеціально створених підприємств і т.д.). Все це робилося цілком легально, згідно з чинним законодавством.
Ця проблема добре відома як учасникам ринку, так і владі. Відомий також і метод її вирішення – перехід до оподаткування прибутку за результатами фінансового (бухгалтерського) обліку, що виключало б будь-які маніпуляції з цінними паперами, які призводили одночасно до позитивного результату у фінансовому обліку і негативного – в податковому.
Спроби змінити цей порядок робилися неодноразово. Останній раз – розробниками Податкового кодексу, які прекрасно розуміли необхідність зближення бухгалтерського та податкового обліку саме в цій сфері. На жаль, їм не вдалося переконати в цьому законодавців.
Основним каменем спотикання був і залишається процес переходу від існуючого порядку оподаткування результатів торгівлі цінними паперами (купив – витрати, продав – дохід, знову купив в цьому ж періоді – знову витрати, які зводять нанівець отриманий прибуток) до нового порядку – оподаткування за результатами бухгалтерського обліку.
Головне питання: що робити із задекларованим від’ємним податковим результатом, який зараз, за даними ДПСУ, становить приблизно 159 млрд. грн.? Адже в цьому результаті починаючи з 1997 року накопичилися як реалізовані (реальні) збитки, так і вартість придбаних цінних паперів, що включає в себе і реалізовані (реальні) доходи, реінвестовані в ці цінні папери і, згідно з чинним законодавством, виведені з оподаткування. За рахунок цих доходів роками формувалися капітали різних фінансових установ і, паралельно, росла піраміда цінних паперів.
Для виходу з цієї ситуації потрібна була не лише політична воля влади, але також консенсус з боку Міністерства фінансів, Державної податкової служби, регуляторів (НБУ, НКЦПФР), комерційних структур – учасників фондового ринку та суспільства.
Саме з таким розумінням необхідності досягнення консенсусу з метою очищення фондового ринку і працювала наша група в складі представників Мінфіну, ДПСУ, НБУ, НКЦПФР за участю АУФТ, НАБУ.
На нашу думку, нам вдалося знайти найбільш прийнятне рішення – так званий нульовий варіант, при якому від’ємний результат декларації з податку на прибуток за операціями з торгівлі цінними паперами за 2012 (ті самі 159 млрд. грн.) анулюється, і з 2013 року починається з чистого аркуша, з наближеним фінансовим і податковим обліком.
Той, хто дійсно розуміє суть проблеми, не може не оцінити позитивного впливу запропонованого рішення. Фактично він підводить риску під формуванням капіталів за рахунок неоподаткованого доходу, коли у фінансовому обліку показувався позитивний результат від торгівлі цінними паперами, а в податковому обліку стояв вічний «мінус».
Наслідком вічного «мінуса» став конфлікт ринку і ДПСУ. Іншими словами, практика застосування ст. 153.8 ПКУ зважаючи на переваги податкового обліку над фінансовим дійсно дозволяє по суті знизити платежі в бюджет за рахунок збільшення портфеля цінних паперів для профучасників і не профучасників ринку. (Можна зрозуміти обурення служби, коли таке збільшення портфеля відбувається за рахунок «сміттєвих цінних паперів».) Ринок звик до однозначного трактування, незалежно від статусу учасника: «чорна діра» універсальна для всіх. (Римську максиму «закон суворий, але це закон!» можна трактувати і по-іншому: якщо закон ліберальний, то це теж закон!) Так склалася практика застосування в обліку.
Позиція, викладена в листі ДПСУ від 9 серпня 2012 року, містить в собі інше бачення, а саме – економічна категорія «витрати, понесені у зв’язку із придбанням цінних паперів» прямо трансформована у категорію «збиток», із застосуванням до даного показника норм ст. 150.1 ПКУ. Чи можна зробити висновок, що новий проект статей ПКУ, який регулює порядок обчислення фінансового результату з подальшим формуванням об’єкта оподаткування, виключає можливість різночитань, іншими словами, відбувається зближення категорій у фінансовому й податковому обліках? Відразу скажу – так. Чого чекаємо ми, учасники ринку, після ухвалення змін, особливо з урахуванням «нульового варіанту» в оподаткуванні операцій, здійснених в раніше чинному правовому полі? Відповідь очевидна: питання будуть врегульовані, а претензії служби в частині оподаткування «збитку» будуть зняті законом України.
Крім того, проектом змін до ПКУ врегульовано низку гострих питань щодо операцій РЕПО, оподаткування операцій з борговими зобов’язаннями. Таким чином, винайдений варіант вирішення однієї з найгостріших проблем, яка заважала подальшому розвитку фінансового ринку.
А в чому ж новації і база для подальшого розвитку?
По-перше, ДПСУ запропонувала ввести пільгову ставку оподаткування у розмірі 10% для фінансового результату, отриманого від операцій з цінними паперами. Порівняємо ставки оподаткування таких доходів в країнах з розвиненим ринком. Наприклад, Великобританія обкладає прибуток, отриманий від операцій з цінними паперами, за ставкою 28%, США – 35%, Кіпр – 10%. На цьому тлі виникає справедливе питання – де суперечність? Навіть якщо звернутися до новації оподаткування операцій з ЦП акцизним податком, про який мова буде йти далі, фіскальна складова реформи виглядає зовсім інакше.
Щодо введення акцизного податку. Комусь не подобається назва? Давайте знову звернемося до світової практики, де існує особлива система оподатковування операцій з фінансовими інструментами. Наприклад, при роботі в складі робочої групи один з її учасників для прикладу згадав законодавство Польщі, де за операціями поза біржею стягується податок у розмірі до 1% від суми угоди, і там підприємці його сумлінно сплачують. Власне, такі приклади існують в Китаї, Великобританії, зараз також така практика впроваджується в країнах ЄС. На час обговорення законопроекту 11 країн – членів Євросоюзу вже прийняли таке рішення.
Можна дискутувати на тему побічних позитивних чи негативних наслідків, але пропозиція, узгоджена робочою групою, нівелює фіскальний тиск на організований ринок, порушуючи іншу проблему – адміністрування такого ринку, отримання найбільш повної картини і надання оцінок перетікання капіталу, його міграції в галузях. Про що йдеться? Про засоби і способи отримання даних щодо виконання фондовим ринком його основної функції – перерозподілу фінансових потоків.
Безумовно, з визначенням джерел – найбільш активних і привабливих інструментів (емітентів). Все це є форматом втілення регулятивної функції.
Негативні відгуки учасників ринку щодо запропонованого робочою групою механізму оподаткування операцій на позабіржовому ринку мають під собою підстави, але також мають і рішення.
Перш за все, треба підкреслити, що розпочато роботу з реформування фінансового ринку. Безумовно, подальша робота регуляторів найближчим часом торкнеться перегляду правил ведення біржової торгівлі, вимог до цінних паперів (емітентів), які можуть бути включені до біржового реєстру, порядку визначення біржової ціни. Об’єднання зусиль учасників ринку, регуляторів в частині лібералізації, спрощення доступу до біржового ринку в системі запропонованої реформи дасть більше прозорості проведення операцій, дієві механізми для залучення інвестицій активно зростаючими компаніями, які сьогодні формально не відповідають лістинговии вимогам через поки недостатні масштаби бізнесу. Таким чином, в результаті прийняття закону і закладених в ньому форм фіскального адміністрування фондового ринку компанії малого та середнього бізнесу зможуть стати основою для сталого розвитку національної економіки.
Зараз практика визначення ринкової ціни фінансових інструментів в рамках бухгалтерського та податкового обліку істотно розрізняється для різних категорій суб’єктів господарювання і далека від зрозумілості. Скажімо, котирування цінних паперів, яке кодекс розглядає в якості ринкової ціни, з точки зору профільного регулятора (НКЦПФР) є зовсім не власне ціною, а лише процедурою її визначення. Причому по ходу цієї процедури фондова біржа визначає зовсім не одну ціну, а як мінімум кращі заявки на купівлю та продаж, ціни відкриття і закриття і, зрозуміло, біржовий курс, алгоритм визначення якого віднедавна чітко регламентований.
При цьому більш-менш однозначні (хоча і різняться) підходи до визначення ринкової ціни для оцінки активів сформульовані тільки для інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів та банків. Підходи для інших категорій інвесторів не настільки очевидні в чинному правовому полі. Навряд чи це правильно. Очевидно, до ринкової ціни повинні існувати конкретні критерії (достатня ліквідність торгів, за підсумками яких визначена ця ціна; конкурентний, а не адресний характер торгів; якась регулярність торгів, наявність історії зміни біржової ціни та ін.) На сьогоднішній день таким критеріям найбільше відповідає біржовий курс, тому саме він і запропонований для використання в кодексі як пріоритетний. У процесі вироблення підходів до визначення ринкової ціни для потреб оподаткування бере участь не тільки НКЦПФР, але й НБУ (в контексті регулювання банків) і Мінфін (для інших суб’єктів господарювання).
Цілком очевидно, що ці та інші зміни, запропоновані в проекті кодексу, істотно впливають на ринок. Дійсно, імплементувати їх потрібно обережно, щоб не виплеснути дитину разом з водою (а «дорослим» наш фондовий ринок назвати, думаю, ні в кого язик не повернеться). Можна розглядати проект як перший крок до регулювання оподаткування цінних паперів. Перший, але аж ніяк не останній, поки на ринку обертаються «сміттєві» папери, поки існують вексельні схеми, словом, поки ринок далекий від виконання властивих йому функцій.
Дивно, що всі спроби держави нормалізувати функціонування фондового ринку – як у сфері клірингу та розрахунків, так і в сфері оподаткування – стикаються з активною протидією суб’єктів, які чомусь присвоюють собі право висловлювати від свого імені думку, яка нібито поділяє весь ринок.
До речі кажучи, фондовий ринок в цьому не сам, і, як правило, з подачі учасників різних товарних і фінансових ринків в ЗМІ регулярно висловлюються думки, що держава своїм втручанням все тільки псує, поводиться, як слон в посудній лавці і т.д. Мимоволі складається враження, що найкращим для України державним діячем був би Нестор Іванович Махно.
Очевидно, це не наш варіант, і держава все-таки потрібна – особливо в кризу, коли її втручання спрямоване на нормалізацію ринкових процесів. А щоб це втручання було ефективним, необхідний конструктивний діалог з регуляторами, а не винесені в ЗМІ істеричні ескапади. Особливо це важливо для фінансового ринку, який, як відомо, любить тишу. А «яскраві» висловлювання окремих представників ринку хоч і допомагають їм здобувати популярність, навряд чи підвищують упевненість інвесторів і навряд чи залучають нових клієнтів.
Не всім пропоновані зміни до душі, вони дійсно створюють складнощі як мінімум для досить істотного сегмента ринку, який обслуговує не стільки залучення та розміщення інвестицій, скільки податкове планування. Не всім очевидно, навіщо потрібні такі жорсткі заходи з обмеження операцій на позабіржовому ринку. Але всі ці норми і пропозиції важко назвати дуже вже новими, несподіваними або, тим більше, що йдуть врозріз зі світовою практикою.
І навряд чи об’єктивно говорити про колапс, який нібито загрожує ринку внаслідок законодавчих змін. Тому що ринок можна багато за що критикувати, але одного у нього не відняти: незважаючи на всі кризи, зміни підходів до регулювання, початкову недорозвиненість інфраструктури, він залишається цілком життєздатним. А законодавчі новації можна розглядати в різних аспектах. Можна як ускладнення (введення додаткових обмежень) у діяльності профучасників ринку, а можна як появу додаткової правової основи, що сприяє більшій зрозумілості ринку для інвесторів. І мені чомусь здається, що друге – важливіше.
Андрій Товстиженко