• Посилання скопійовано

Валютні надходження в рамках міжнародних договорів України не підлягають обов’язковому продажу

Вимоги постанови щодо обов'язкового продажу надходжень в інвалюті на користь юросіб та фізосіб-підприємців не розповсюджуються на надходження кредитів, що залучаються під держгарантії, надходження кредитів від міжнародних фінансових організацій, членом яких є Україна

Валютні надходження в рамках міжнародних договорів України не підлягають обов’язковому продажу

На валютні надходження в рамках укладених Україною міжнародних договорів та на кредити, залучені під державні гарантії, не розповсюджується дія постанови Національного банку України (НБУ) від 14 травня 2013 року №163 в частині обов’язкового продажу коштів в іноземній валюті. Про це йдеться у роз’ясненні Нацбанку від 5 листопада 2013 року, яке отримала Незалежна асоціація банків України (НАБУ).

«Вимоги Постанови №163 щодо обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь юридичних осіб (у тому числі уповноважених банків) та фізичних осіб-підприємців не розповсюджуються на надходження кредитів (позик), що залучаються під державні гарантії, надходження кредитів (позик) від міжнародних фінансових організацій, членом яких є Україна, та міжнародних фінансових організацій, щодо яких відповідно до підписаних рамкових угод Україна зобов'язалася забезпечувати правовий режим, який надається іншим міжнародним фінансовим організаціям, а також кошти міжнародної технічної допомоги у разі, якщо міжнародний договір щодо залучення цієї допомоги передбачає інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України», — говориться у роз’ясненні регулятора.

У ньому НБУ посилається на статті 15 та 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та пояснює свою позицію необхідністю забезпечення Україною використання коштів міжнародних фінансових організацій виключно на цілі, передбачені в міжнародних договорах.

Регулятор уточнює, що кошти в іноземній валюті, які відповідно до міжнародних договорів надходять від міжнародних фінансових організацій на рахунки Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, головних розпорядників коштів державного бюджету, розпорядників нижчого рівня, якими є, зокрема, центральні органи виконавчої влади та суб'єкти підприємницької діяльності (виконавці / бенефіціари / реципієнти), є зовнішніми запозиченнями держави. На зовнішні запозичення держави дія вимог Постанови №163 не розповсюджується.

Джерело: Нацiональний банк України

Рубрика: Фінанси і банки/Валюта і цінні папери

Зверніть увагу: новинна стрічка «Дебету-Кредиту» містить не тільки редакційні матеріали, але також статті сторонніх авторів, роз'яснення співробітників фіскальної служби тощо.

Дані матеріали, а також коментарі до них, відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з точкою зору редакції. Редакція не ідентифікує особи коментаторів, не модерує тексти коментарів та не несе відповідальності за їх зміст.

30 днiв передплати безкоштовно!Оберiть свiй пакет вiд «Дебету-Кредиту»
на мiсяць безкоштовно!
Спробувати

Усі новини рубрики «Валюта і цінні папери»