Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
На валютні надходження в рамках укладених Україною міжнародних договорів та на кредити, залучені під державні гарантії, не розповсюджується дія постанови Національного банку України (НБУ) від 14 травня 2013 року №163 в частині обов’язкового продажу коштів в іноземній валюті. Про це йдеться у роз’ясненні Нацбанку від 5 листопада 2013 року, яке отримала Незалежна асоціація банків України (НАБУ).
«Вимоги Постанови №163 щодо обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь юридичних осіб (у тому числі уповноважених банків) та фізичних осіб-підприємців не розповсюджуються на надходження кредитів (позик), що залучаються під державні гарантії, надходження кредитів (позик) від міжнародних фінансових організацій, членом яких є Україна, та міжнародних фінансових організацій, щодо яких відповідно до підписаних рамкових угод Україна зобов'язалася забезпечувати правовий режим, який надається іншим міжнародним фінансовим організаціям, а також кошти міжнародної технічної допомоги у разі, якщо міжнародний договір щодо залучення цієї допомоги передбачає інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України», — говориться у роз’ясненні регулятора.
У ньому НБУ посилається на статті 15 та 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та пояснює свою позицію необхідністю забезпечення Україною використання коштів міжнародних фінансових організацій виключно на цілі, передбачені в міжнародних договорах.
Регулятор уточнює, що кошти в іноземній валюті, які відповідно до міжнародних договорів надходять від міжнародних фінансових організацій на рахунки Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, головних розпорядників коштів державного бюджету, розпорядників нижчого рівня, якими є, зокрема, центральні органи виконавчої влади та суб'єкти підприємницької діяльності (виконавці / бенефіціари / реципієнти), є зовнішніми запозиченнями держави. На зовнішні запозичення держави дія вимог Постанови №163 не розповсюджується.
