Отримати відсотки за договором позики тепер реально

Якщо за часів стабільного економічного розвитку з цим проблем загалом не виникало, оскільки фінансові установи фактично «билися» за те, щоб дати гроші саме Вам, то останнім часом умови отримання коштів стали значно жорсткішими. Але що робити, якщо гроші потрібні, а банк (фінансова організація) висуває нереальні умови? Починаємо позичати у знайомих, сусідів, друзів, партнерів та інших. Пишемо розписки, укладаємо договори позики, включаємо до умов договору обов'язкову сплату відсотків, штрафних санкцій тощо. Але настав час повертати борг, а можливостей немає. Претензія, позов, судовий розгляд, арешт майна тощо. У цій статті піде мова про те, чи законно взагалі надавати позику, якими нормативними актами можна керуватися при цьому і чи правомірним є стягнення відсотків.
Слід одразу зазначити, що судова практика, хоч загалом і має єдину думку, але в окремих ситуаціях дуже суперечлива. Так, практично у всіх спорах, предметом яких було стягнення заборгованості за договором позики, позивачами ставилося питання про стягнення не тільки основного боргу, але й відсотків за користування коштами. У більшості випадків суди відмовляли у стягненні відсотків, мотивуючи своє рішення тим, що Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не надає такому позичальникові повноважень передавати гроші й отримувати за це відсотки.
Проте недавно винесена Верховним судом України постанова істотно вплинула на практику вирішення спірних взаємовідносин. Так, на думку ВСУ, Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» поширюється лише на спеціальних суб'єктів — учасників ринку фінансових послуг. Простіше кажучи, отримувати ліцензії на здійснення кредитної діяльності на території України повинні тільки банки і небанківські фінансові установи (фінкомпанії, кредитні спілки тощо). Таким чином, ВСУ підтвердив, що вищезгаданий закон не поширюється на всіх інших юридичних та фізичних осіб. З цього випливає незвичайна і парадоксальна ситуація: тепер позичати гроші можна у валюті під будь-які відсотки необмеженій кількості юридичних та фізичних осіб без отримання спеціальних ліцензій і контролю з боку НБУ, Нацкомфінпослуг і Держфінмоніторингу — абсолютно законно на території України (якщо Ви не спеціальний суб'єкт). Парадокс у тому, що спеціалізованим установам (банкам) ще в червні 2009 року заборонили надавати валютні кредити населенню.
Крім того, норми Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» містять перелік випадків, коли для здійснення операцій необхідна наявність генеральної або індивідуальної ліцензії. Важливо сказати, що серед цього переліку Ви не зустрінете надання та отримання позики в іноземній валюті. Йдеться лише про кредитні взаємовідносини.
Це означає, що якщо юридичні та фізичні особи в назві договору писатимуть не «договір кредиту», а, наприклад, «договір позики», то жодних законодавчих обмежень для таких суб'єктів вже не буде.
Наслідки такого рішення ВСУ можуть бути різними. По-перше, тепер суди повинні приймати рішення, задовольняючи вимоги про стягнення відсотків. По-друге, кількість таких спорів може різко зрости, оскільки позикодавці, яким не повернули борг (за відсотками), всі кинуться до судів за отриманням потрібних для них рішень про стягнення відсотків. По-третє, зазначені правовідносини можуть ще більше піти в тінь, що не дасть змоги уповноваженим структурам контролювати фінансові потоки населення. По-четверте, дуже проблематичним стане захист прав позичальника через Закон України «Про захист прав споживача». По-п'яте, «дозвіл» діяти без отримання ліцензій, без державного контролю тощо може призвести до створення фінансових пірамід і, як наслідок, до негативу для наших людей. Висновок напрошується один: для всіх учасників ринку фінансових послуг повинні бути єдині правила гри. Всіх учасників такого ринку мають контролювати уповноважені державні органи, які при цьому повинні захищати інтереси та права учасників і споживачів цих послуг. Думаю, це буде найдієвіший шлях до захисту цивілізованого кредитування в наший країні.