Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Держпраці у листі від 31.03.2017 р. №3766/4.3/4.3-дп-17 звертає увагу, що мінімальними державними гарантіями є норми і гарантії в оплаті праці, передбачені ч. 1 ст. 12 Закону про оплату праці та КЗпП, а саме:
- норми оплати праці:
- за роботу в надурочний час;
- у святкові, неробочі та вихідні дні;
- у нічний час;
- за час простою, який мав місце не з вини працівника;
- при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника;
- працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо
- гарантії для працівників:
- оплата щорічних відпусток;
- за час виконання державних обов'язків;
- для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад;
- для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу;
- для переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю;
- для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу;
- при різних формах виробничого навчання,
- перекваліфікації або навчання інших спеціальностей;
- для донорів тощо,
- гарантії та компенсації працівникам у разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо.
Проте фахівці Держпраці зауважують, що статтею 96 КЗпП "Системи оплати праці" не передбачено встановлення мінімальних державних гарантій в оплаті праці.
А от недотримання саме вимог ст. 96 КЗпП буде підставою для застосування до юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, фінансових санкцій, передбачених абзацом восьмим ч. 2 ст. 265 КЗпП.
