Коментар до листа Мінсоцполітики від 06.10.2017 р. №19671/0/2-17/28
Середньоденний і середньогодинний заробіток – випадки застосування
Чинне трудове законодавство передбачає багато випадків, коли за працівником зберігається не лише робоче місце та посада, а й середній заробіток.
Найбільш відомі з них наведено у п. 1 Порядку №100, за яким цей середній заробіток рахується. Окремо слід зазначити про Порядок №1266, за яким рахується середній заробіток, з якого оплачуються лікарняні та декретні. Тобто період тимчасової витрати працездатності та відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами – це теж періоди, під час яких за працівником зберігається середній заробіток.
Навіть у випадку спрямування працівника у відрядження за ст. 121 ПКУ, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку!
Але наведені випадки передбачають, як правило, відсутність працівника на робочому місці протягом цілого дня. Що робити, якщо працівник був відсутній лише кілька годин (з причини, яка передбачає збереження середнього заробітку!), а решта робочого часу спокійно працював на робочому місці?
Ось тут доцільно застосовувати середньогодинний заробіток. Тобто час відсутності на робочому місці оплатити за середньогодинною зарплатою, а відпрацьований час у звичайному порядку (виходячи з окладу, тарифної ставки тощо). Про це і йдеться у коментованому листі Мінсоцполітики.
Середньогодинний заробіток може бути збережено, наприклад, коли працівника викликали на кілька годин в суд, або жінка має право на перерву годування дитини. На нашу думку, можна його застосовувати і у випадку, коли працівник був у відрядженні і повернувся до роботи того ж дня (і ще встиг й попрацювати).
Розглянемо, як відбувається оплата працівнику за такий день на прикладі.
Приклад. Збереження середньогодинного заробітку за працівником
Працівниця має перерву на годування дитини в квітні 2018 року (ст. 183 КЗпП), у зв’язку з чим вона відсутня щодня по 2 години, які включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком. Працівниці встановлено оклад 10 000 грн.
Оплачуємо години перерви на годування.
У розрахунковому періоді січень-лютий 2018 р. заробіток працівниці становить 20 000,00 грн. Загальна кількість відпрацьованого часу у розрахунковому періоді (лютий-березень) – 327 год (160,00 год + 167 год).
Обчислимо розмір середньогодинної зарплати:
20000,00 грн /327 год = 61,16.
Отже, за кожну годину перерви для годування дитини працівниці в квітні слід виплачувати - 61,16 грн.
Оплачуємо фактично відпрацьовані години.
Решта відпрацьованих годин оплачуються працівниці у звичайному порядку. Наприклад, якщо їй встановлено 8-годинний робочий день і норма робочого часу в квітні для неї становить 159 годин, то за решта 6 відпрацьованих годин їй буде нараховано 10000/159 х 6 = 377,36 грн.