Держпраці у листі від 24.09.2018 р. №4501/4/4.3-зв-18 роз’яснила: «при проведенні інспекційних відвідувань (невиїзних інспектувань) інспектор праці може дослідити питання щодо внесення до трудової книжки відомості про роботу (ч. 4 ст. 48 КЗпП України), в тому числі дотримання пункту 2.14 Інструкції №58».
На цій підставі багатьма фахівцями вважається, що Держпраці зробила висновок про можливість застосування штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати за внесення до трудової книжки запису не у відповідності до Класифікатора (далі – КП). (Нашу статтю на цю тему читайте тут – ред.)
Щоправда, в листі не вказано прямо, що саме за невнесення до трудової книжки запису про посаду відповідно до класифікатора настає відповідальність в розмірі 1 МЗП. Наприкінці листа Держпраці лише процитував закон: «Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати».
Чи означає це, що штраф в цьому випадку неминучий?
Цікаво і те, що в листі поруч із наведенням норми Інструкції №58 Держпраці вказує на ч. 4 ст. 48 КЗпП, нібито натякаючи (хоча й не вказуючи прямо) на те, що порушення цієї норми Інструкції потягне автоматично порушення КЗпП. Але з цим погодитися не можна з цілого ряду причин.
Що говорить КЗпП?
Згідно з ч. 4 ст. 48 КЗпП, до трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Жодної вказівки на Класифікатор професій ні ця норма КЗпП, ні інші норми цього Кодексу не містять. Тому у випадку внесення записів до трудової книжки не згідно з КП, на нашу думку, не буде порушенням ч. 4 ст. 48 КЗПП.
Якщо ж звертатися до ст. 48 КЗпП, то слід піти далі, і згадати про ч. 5 цієї статті, яка проголошує: «Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України». Відповідне питання ми детально розглядали тут.
Саме з огляду на норму ч. 5 ст. 48 КЗпП, Інструкція з трудових книжок, що затверджена не постановою Кабміну, а наказом трьох міністерств – є незаконною. таким чином, цей документ не може регулювати порядок ведення трудових книжок працівників.
Чи є Інструкція №58 та КП актами трудового законодавства?
Не належить міністерська Інструкція і до актів трудового законодавства в розумінні рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 р. №12-рп/98 у справі про тлумачення терміна «законодавство».
Сам же Класифікатор професій взагалі не є нормативно-правовим актом (немає офіційного опублікування, не затверджений компетентним органом, що має право видавати нормативно-правові акти, не зареєстрований в Мін'юсті). А отже, він не може встановлювати прав і обов’язків учасників трудових відносин. Крім того, сам Класифікатор містить два положення (пункт 1.3 розділу «1. Сфера застосування» та примітку 2 до Додатку В), що допускають в процесі економічного розвитку створювати нові професії та посади в межах професійних назв робіт.
Отже, прийняття працівників на роботу на посади, не передбачені Класифікатором професій, і відповідне внесення до трудових книжок відомостей про роботу не відповідно до такого Класифікатора, а відповідно до трудового договору (наказу про прийняття на роботу), на наше переконання, не є порушенням законодавства про працю. Адже Інструкція з трудових книжок і Класифікатор професій не є актами трудового законодавства.
Тому бухгалтерам, кадровикам, та й державним органам нарешті слід заспокоїтися і зрозуміти, що Класифікатор професій є лише статистичним довідником і не має юридичного значення. Він не містить вичерпного переліку посад, на які можуть прийматися працівники. А технічні проблеми при поданні звітності з ЄСВ необхідно усунути шляхом удосконалення найближчим часом інструкцій і програмного забезпечення. Втім, це вже питання до Мінфіну, ДФС та ПФУ, а не до Держпраці.
***
Читайте також:
