Що значить стаж під час війни?
Перш ніж говорити про стаж роботи, який дає право на щорічну відпустку, нагадаємо про ст. 12 Закону №2136. За нею у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні.
Норма коротка, але вона викликає дуже багато запитань. Наприклад, як пов’язати між собою цю норму і норми ст. 9 Закону про відпустки (які під час війни ніхто не скасував)? Так що ж, всім працівникам надавати по 24 дні відпустки чи тільки тим, хто стільки заробив? А як бути з тими, хто заробив, але не використав відпустки у попередніх роках? А також з тими, хто вже використав відпустку за 2022 рік, наприклад, в січні?
Мінекономіки відповідає на це так: з дати набрання чинності Законом №2136 (тобто з 24.03.2022 р.) і до закінчення дії воєнного стану максимальна тривалість щорічної основної відпустки становитиме 24 календарних дні. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить понад 24 календарних дні, різниця днів відпустки не втрачається, а має бути надана після закінчення дії воєнного стану.
Отже, 24 дні щорічної основної відпустки отримають не всі, а лише ті, хто її заробив. І ось для цього треба правильно порахувати стаж працівника, який дає право на таку відпустку (згідно зі ст. 9 Закону про відпустки).
Стаж роботи для щорічної основної відпустки
Зазвичай діють такі правила.
Щорічна основна відпустка надається тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, що відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 6 Закону про відпустки).
Під час війни буде так само. Єдина зміна – це те, що 24 дні стали не мінімальним, а максимальним розміром такої відпустки. Проте лише для надання під час війни. Якщо у працівника за Законом про відпустки чи іншими законами розмір щорічної основної відпустки зазвичай більший, ніж 24 дні – вони не згорають і стаж для них рахувати теж треба. Бо цими днями відпустки можна буде скористатися після війни.
Отже, обчислення відпусткового стажу починається з дня укладення з працівником трудового договору.
Перелічимо, який час враховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, згідно зі ст. 9 Закону про відпустки.
- Час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка.
Зверніть увагу! У цьому випадку до відпусткового стажу зараховується лише час, коли працівник дійсно працював, тобто виконував свої трудові обов'язки, а не просто перебував у трудових відносинах.
- Час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).
Прикладом такої ситуації можуть бути мобілізовані працівники або учасники територіальної оборони (ст. 119 КЗпП). Час такої служби наразі зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.
Те саме стосується працівників, яких поновлюють на роботі за рішенням суду. Такі працівники мають право на використання щорічної основної відпустки за весь час вимушеного прогулу, і весь період з дати незаконного звільнення до поновлення на роботі зараховується до відпусткового стажу.
- Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога за державним соціальним страхуванням, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Отже, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (якщо за її період працівниці нараховувалася на підставі наданого листка непрацездатності допомога від ФСС) включається до відпусткового стажу. А ось відпустка для догляду за дитиною — ні.
Утім, якщо протягом відпустки для догляду за дитиною працівниця (чи працівник) працює в умовах неповного робочого дня, цей період зараховується до відпусткового стажу на щорічну основну відпустку (лист Мінпраці від 06.06.2007 р. №179/13/116-07).
- Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону про відпустки, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, – до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, паліативної допомоги – до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.
Отже, враховується до відпусткового стажу період перебування працівника у відпустці «за власний рахунок», тобто без збереження середнього заробітку (ст. 25 та ст. 26 Закону про відпустки). А ось прогули та неявки на роботу з нез'ясованих причин до відпусткового стажу не враховуються.
- Час навчання з відривом від виробництва тривалістю менш ніж 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів.
- Час навчання нових професій (спеціальностей) осіб, звільнених у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників.
- Інші періоди роботи, передбачені законодавством.
Чи враховуються до відпусткового стажу вихідні працівника та загальнодержавні святкові й неробочі дні?
Стаття 9 Закону про відпустки про це мовчить. Тож, якщо спиратися на закон, то ці дні не повинні потрапляти до відпусткового стажу.
Втім, у Мінсоцполітики власний погляд на це питання.
Зокрема, в листі від 27.03.2013 р. №321/13/84-13 розглядалося питання визначення кількості зароблених днів щорічної відпустки для сплати працівнику компенсації при звільненні. У ньому фахівці Мінсоцполітики вважають, що вихідні дні до відпусткового стажу враховуються, а святкові та неробочі дні — ні.
Аналогічне роз'яснення Мінсоцполітики надавало і пізніше, у листі від 28.10.2016 р. №616/13/116-16.
Але і тут в справу втручається Закон №2136. Згідно з ч. 6 ст. 6 в період дії воєнного стану не застосовуються норми статей 71-73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України. А отже, фактично таких днів на час війни не існує. І, на думку автора, щодо визначення стажу на відпустку – це теж звичайні дні, які з розрахунку виключати не треба. Втім, думка Мінекономіки щодо цього наразі невідома.
Приклад 1. Працівника прийнято на роботу з 27.12.2021 р. Працівник за графіком відпусток іде у щорічну основну відпустку з 01.06.2022 р. Слід визначити, який відпустковий стаж матиме працівник станом на цю дату.
Кількість зароблених працівником днів щорічної основної відпустки рахуватиметься за алгоритмом: 24 к. д. : 365 к. д. х 156 к. д. ≈ 10 к. д.
Тож працівник станом на 01.06.2022 р. матиме відпусткового стажу 10 днів.
Приклад 2. Працівника прийнято на роботу 14.05.2022 р. Працівник звільняється 23.05.2022 р. Чи має працівник відпустковий стаж для виплати йому компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки?
Рахуємо за вищезгаданим алгоритмом: 24 к. д. : 365 х 7 ≈ 1.
Тож працівник має відпустковий стаж 1 день. I при звільненні відповідно до ст. 83 КЗпП та ст. 24 Закону про відпустки слід виплатити грошову компенсацію за невикористаний 1 день відпустки.
Проте, крім щорічної основної відпустки, деякі працівники мають право на додаткові щорічні відпустки. І їм теж треба порахувати стаж.
Наголосимо на тому, що обмеження на час війни встановили лише для основної відпустки. Тож щорічні додаткові відпустки надаються за старими правилами!
Стаж роботи для щорічних додаткових відпусток
До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (статті 7 та 8 Закону про відпустки), зараховуються:
1) час фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;
2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу зі шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Період збереження місця роботи та середнього заробітку, коли працівник не виконував роботи, які дають право на такі додаткові відпустки, до відпусткового стажу не враховується.
Це стосується й оплачуваних відпусток, і лікарняних, і мобілізованих працівників (лист Мінпраці від 27.01.2011 р. №14/13/116-11, лист Мінсоцполітики від 29.01.2016 р. №26/13/116-16).
Зверніть увагу! Для зарахування дня роботи до відпусткового стажу працівник повинен працювати у шкідливих, важких умовах або в умовах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня. На цьому наголошувалося у листах Мінпраці від 24.05.2007 р. №154/13/116-07 та від 22.03.2010 р. №49/0/010/80-10.
Чи можна надати працівнику щорічну відпустку наперед?
Звісно, можна. КЗпП та Закон про відпустки цього не забороняють. Проте під час війни, якщо йдеться про щорічну основну відпустку – не більше ніж на 24 дні!
Натомість для новоприйнятих працівників встановлено гарантії користування відпусткою без обов'язкового відпрацювання за місцем роботи хоча б 12 місяців.
Так, зазвичай право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві (ст. 10 Закону про відпустки).
Також у частині 7 ст. 10 Закону про відпустки зазначено випадки, коли за бажанням працівника йому надаються щорічні відпустки повної тривалості і до настання шестимісячного терміну безперервної роботи. А саме:
1) особам віком до 18 років;
2) особам з інвалідністю;
3) жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
4) жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
5) одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
6) дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
7) ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
8) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
9) батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
10) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Але навіть якщо працівник не належить до зазначених вище осіб, питання про надання працівнику відпустки до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи чи взагалі наперед вирішується за погодженням між працівником та роботодавцем.
Наголосимо ще раз: у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
***