Коментар до листа МОН від 12.06.2023 № 1/8371-23
У коментованому листі фахівці МОН відповіли на запитання щодо:
- Накопичення днів щорічної відпустку за період перебування у простої;
- Обчислення відпусткових у разі, якщо в розрахунковому періоді був простій повністю або частково;
- Виплати допомоги на оздоровлення працівникам освіти;
- Тривалості відпустки та недоцільності її надання педагогам кількістю лише 24 дні.
Простій та відпустковий стаж за період простою
Нагадаємо, простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст. 34 КЗпП).
Тут важливо знати, що простій може бути оплачено двома способами, і на це зверніть увагу, оскільки далі будемо говорити про врахування та неврахування простою під час розрахунку відпусткових.
Питання накопичення чи ненакопичення днів щорічної відпустки працівникам (так званий «відпустковий стаж») врегульовано у ст. 9 Закону про відпустки.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону про відпустки, за працівниками, які перебувають у простої, накопичуються дні щорічної основної відпустки. Іншими словами простій - це період , який зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, оскільки працівники фактично не працюють, але за ними згідно із законодавством зберігається місце роботи та частково заробітна плата.
Обчислення відпусткових, якщо в розрахунковому періоді був простій повністю або частково
А от з приводу цього запитання автор не зовсім погоджується з відповіддю, наданою фахівцями МОН у коментованому листі.
У листі від 12.06.2023 № 1/8371-23 представники МОН зазначили таке. Відповідно до абзацу 6 пункту 2 Порядку час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Із розрахункового періоду також виключається час, за який немає даних про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.
Тобто період простою не враховується у розрахунковий період (останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки). Отже, у працівників, які були у простої менше року (до прикладу, 8 місяців), розрахунковий період для обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток буде фактично відпрацьований за ці 12 місяців період – 4 місяці. Розрахунок у цьому випадку здійснюється, як зазначено у пункті 7 Порядку.
Якщо у працівника немає розрахункового періоду (тобто працівник перебував у простої 12 і більше місяців), то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього – п’ятого пункту 4 Порядку 100 (тобто з окладу. – Прим. автора).
На думку автора, це не зовсім так. Правда, що якщо простій оплачено в розмірі 2/3 посадового окладу, тоді його слід виключити з розрахунку. А якщо простій оплачено в розмірі середнього заробітку або цілого окладу, то підстав виключати період простою немає.
Писали про це також тут.
Якщо, справді, працівник цілий рік чи більше був у простої, який оплачували з розрахунку 2/3 від окладу, то зарплата за цей період зберігалася за ним частково, і цей період виключається з розрахунку. У такому випадку потрібно рахувати відпусткові з окладу працівника.
Якщо розмір посадового окладу менший за розмір МЗП (у 2023 році - 6700) мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру МЗП на час розрахунку. Якщо трудовий договір укладено на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру МЗП, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.
Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.
Наприклад, працівник іде у відпустку у червні 2023 року. Оклад у працівника становить 6000,00 грн. Розрахунковий період: червень 2022 – травень 2023. Весь розрахунковий період працівник був у простої, який оплачувався з розрахунку 2/3 від окладу. Таким чином, слід рахувати середньоденну з окладу. Але ж оклад, як ми бачимо, становить лише 6000,00 грн. Тому, за приписами Порядку № 100, відпусткові потрібно рахувати з МЗП. МЗП у 2023 році – 6700,00 грн.
Тож розрахунок середньоденної буде таким: 6700 грн х 12 міс. : 365 к.дн. = 220,27 грн.
Зверніть увагу! Ділення відбувається на 365 к.дн. без вирахування святкових і неробочих днів у зв’язку з тим, що відповідно до частини 6 ст. 6 Закону № 2136 у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 73 КЗпП. Тобто немає обовʼязку надавати відпочинок працівникам під час святкових та неробочих днів.
А далі середньоденну зарплату множимо на кількість календарних днів відпустки.
Виплата допомоги на оздоровлення педпрацівникам
Питання виплати допомоги на оздоровлення педпрацівникам врегульовано статтею 57 Закону про освіту. Допомога на оздоровлення виплачується у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки та є гарантованою виплатою педагогічним та науково-педагогічним працівникам. Щоправда, лише за основним місцем роботи.
Виплата здійснюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78 і поширюється на педагогічних та науково-педагогічних працівників, перелік посад яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963.
Тривалість відпустки та недоцільність її обмеження кількістю 24 дні
Про можливість обмеження відпустки кількістю 24 календарні дні за поточний рік зазначено у статті 12 Закону № 2136. Причому наразі норми цієї статті є значно мʼякшими, ніж вони були у її першій редакції.
Зверніть увагу, у статті 12 Закону № 2136 зазначається про право на обмеження, а не обов’язок. Тож ця норма дозволяє роботодавцям у період дії воєнного стану надавати педагогічним та науково-педагогічним працівникам щорічні основні відпустки повної тривалості.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про відпустки» педагогічним працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 346 «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам».
Фахівці МОН у коментованому листі зауважили: у разі обмеження тривалості щорічної основної відпустки у період дії воєнного стану не скасовано право педагогічних та науково-педагогічних працівників на отримання оплачуваної щорічної відпустки повної тривалості, і невикористані дні мають бути надані (компенсовані) після закінчення воєнного стану або при звільненні працівника.
І зроблено висновок, що недоцільно обмежувати тривалість щорічної відпустки педагогічних та науково-педагогічних працівників, позаяк у подальшому це призведе до збільшення витрат на заробітну плату. Тобто потребуватиме збільшення річного фонду заробітної плати на більше ніж місячний обсяг для виплати компенсації.