Коментар до листа Мінекономіки від 21.05.2025 №4701-05/38102-09
Те, що тлумачення законодавства взагалі і трудового зокрема час від часу змінюється, це не дивина. Навіть щодо таких сталих і давніх явищ, як додаткова відпустка на дітей за ст. 19 Закону про відпустки. Так, ми зараз говоримо про ті самі 10 або 17 днів додаткової оплачуваної відпустки, якою може скористатися один із батьків щороку.
Докладно про додаткову відпустку на дітей ми розповідали у статті. Там є не лише норми законодавства, а і зразки заяви та наказу про таку відпустку!
Здавалося б: ця відпустка існує ще з 1997 року – чим можна здивувати роботодавців та працівників після майже 30 років? А виявилося, що можна!
Мінекономіки у листі від 21.05.2025 №4701-05/38102-09 заявило: додаткова відпустка на дітей не надається за період перебування у відпустці для догляду за дитиною до 3-х років (або більше, за наявністю медичного висновку).
Свою думку фахівці Міністерства пояснили тим, що:
«законодавством про працю не передбачено надання двох відпусток, що надаються одночасно за один і той самий період».
Але справа навіть не в самій відпустці, а в тому, що фахівці Міністерства заперечують і право отримати компенсацію за невикористані додаткові відпустки за період перебування у відпустці для догляду за дитиною. Адже немає права на додаткову відпустку – немає і компенсації.
Втім, насправді це не перша спроба позбавити батьків цієї відпустки з такої підстави. Ще 10 років тому Мінсоцполітики у листі 25.02.2015 №76/13/116-15 заявляло:
«Зазначена відпустка є соціальною і надається в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та часу народження дитини, до чи після. Але право на неї має лише жінка, яка працює. Тому реалізувати своє право на використання цієї відпустки вона може за умови, якщо на день початку відпустки має стаж роботи в рахунок року, за який просить надати їй відпустку, тривалістю хоча б один день. Період перебування у відпустках по вагітності та пологах і для догляду за дитиною не зараховується до стажу роботи, що дає право на зазначену соціальну відпустку».
А Держпраці проти
Щоправда, Держпраці висловлювалася за те, що перебування у декретній відпустці не заважає отриманню права на додаткову відпустку на дітей. Процитуємо:
«Отримувач відпустки не обов’язково тепер має працювати. Це значить, що зараз право на відпустку має, наприклад, жінка, яка взагалі впродовж року жодного дня не працювала, наприклад, перебувала в декретній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Також мати, яка перебуває у такій декретній відпустці, може передати право на відпустку на дітей батькові».
Звучить переконливо і однозначно. Але це було у 2023 році. Можливо, з того часу Закон про відпустки не змінився, а ось позиція Держпраці – так.
А яка думка редакції з цього приводу? На чиєму ми боці?
Ми за право на відпустку!
У цій ситуації ми швидше на боці Держпраці, хоча із кількома уточненнями.
Та почнемо з коментованого листа Мінекономіки. У ньому ми маємо типову підміну одного правила іншим, хоча зовні вони дуже і схожі.
По-перше, те, що чинним законодавством не прописана саме ця ситуація, не означає, що вона заборонена. Навпаки: якщо законом передбачений певний вид відпустки, зазначено, за які роки вона надається, і не прописано, за які періоди вона не надається, дуже дивно, що Мінекономіки вигадує обмеження за законодавців.
По-друге, давайте зрештою глянемо, що каже ст. 19 Закону про відпустки. А вона каже, що одному з батьків певних дітей щорічно надається додаткова відпустка (10 або 17 календарних днів). І все!
Решта умов її надання часто просто вигадується.
Як, наприклад, стаж роботи, який нібито потрібен для надання додаткової відпустки на дітей, що має бути відпрацьований хоча б один день в році, за який надається така відпустка. У Законі про відпустки є лише одна стаття про стаж (це ст. 9,) і спробуйте знайти в ній хоча б згадку про ст. 19 Закону про відпустки! Відповімо словами Держпраці, наведеними тут: така відпустка надається незалежно від стажу роботи на підприємстві.
Якщо висловлені контролерами умови не обмежують прав працівників, а лише уточнюють процедуру реалізації такого права, то з цим ще можна зміритися.
Приклад такого уточнення: вимога надати роботодавцю документ про те, що один із батьків не скористався такою відпусткою за той рік, за який хоче скористатися другий. Або не отримав за неї компенсацію при звільненні.
З цим можна погодитися, бо такі уточнення випливають з того, що скористатися цією відпусткою може лише один із батьків.
Або ще одне уточнення: право на додаткову відпустку на дітей надається лише тому з батьків, хто перебуває у трудових відносинах. Відповідно, якщо батько чи мати цілий календарний рік не працювали за трудовим договором (наприклад, здійснювали виключно підприємницьку діяльність), то при наступному працевлаштуванні вони не зможуть скористатися відпусткою на дітей за цей невідпрацьований календарний рік.
З цим теж можна погодитись, адже відпустки взагалі надаються лише працівникам (про податкову відпустку ми зараз не говоримо). А Закон про відпустки – це частина трудового законодавства. Тож якщо ви не перебуваєте у трудових відносинах, додаткова відпустка на дітей не для вас.
Але перебування у трудових відносинах не означає, що людина безперервно працює!
Тож ось наша позиція:
- Право на додаткову відпустку на дітей виникає за календарний рік, у якому людина (батько чи мати) уклала трудовий договір із роботодавцем. Навіть якщо це буде 31 грудня такого календарного року.
- Людина може перебувати у декретній відпустці хоч і цілий календарний рік. Право на додаткову відпустку на дітей не вимагає певного стажу, як це відбувається із щорічною відпусткою.
- Тобто працювати (у значенні «перебувати у трудових відносинах» для виникнення права на додаткову відпустку на дітей) людина повинна. А от працювати у значенні «виходити на роботу» – не обов’язково. Можна цілий рік перебувати як у декретній, так і у «воєнній» або «карантинній» відпустці – право на додаткову відпустку на дітей за цей рік є!
Що ж до тези «законодавством про працю не передбачено надання двох відпусток, що надаються одночасно за один і той самий період», то вона не має жодного відношення до виникнення права на відпустку.
Таким чином:
- Надавати дві відпустки одночасно не можна. Хоча в законі немає прямої заборони цьому, ми з цією умовою згодні, адже вона – логічна.
- Але виникнути в одному й тому самому році права на різні відпустки можуть, і це відбувається дуже часто. Наприклад, за один і той самий рік у працівника виникає право і на щорічну основну відпустку, і на додаткову відпустку на дітей.
- Просто одна відпустка вимагає наявності стажу за ст. 9 Закону про відпустки, а інша – не вимагає.
- І оскільки ці відпустки не «згоряють», то працівник або працівниця можуть скористатися ними, окремо одна від одної, в будь-який зручний момент за домовленістю із роботодавцем.
Лист Мінекономіки від 21.05.2025 №4701-05/38102-09
Лист було розміщено на офіційній сторінці Кадровик.ua у фейсбуці
