Відтепер з родичів померлого стягують 1,5 тис. грн. Саме таку практику запровадили правоохоронні органи: якщо людина помирає, то її тіло обов’язково спрямовують на розтин за рахунок родичів.
Тоді як В. Янукович на всю країну рекламує свої соціальні ініціативи, обіцяючи до кінця року видати вкладникам Ощадбанку СРСР по тисячі гривень, Генпрокуратура, Міністерство охорони здоров’я та МВС фактично запровадили новий податок на смерть — по півтори тисячі за кожного померлого.
В українській глибинці тепер дві головні теми для обговорення — можлива видача «Вітіної тисячі» та непосильний податок на смерть. І якщо отримання тисячі — це справа потенційного майбутнього, то податок на смерть — цілковита реальність.
Як розповіли працівники сільських рад Смілянського району на Черкащині, починаючи з лютого 2012 року міліціонери, посилаючись на нову постанову Кабміну, вимагають проводити розтини всіх померлих. До відповідної судово-медичної експертизи правоохоронці не дозволяють не лише ховати, але й обмивати. Навіть у разі смерті людини похилого віку років так під 90 її все одно потрібно везти на розтин. Звісно, перевезення і розтин пропонують робити за власний кошт, вимагаючи за таку послугу 1,5 тис. грн. Можливо, комусь ці гроші здаються невеликими, проте для селян небагатої черкаської провінції — це астрономічна сума. Особливо якщо врахувати, що звичайні похорони близької людини, крім стресу, і без того коштують родичам недешево.
За розповідями очевидців, працівники міліції можуть залагодити справу і без розтину, проте за це вимагають «подяку» у половину вартості.
Звичайно, селяни мало що розуміють у нових інструкціях чи постановах Кабміну, тим більше їм важко щось протиставити міліції, навіть якщо їхні родичі помирають від старості або хвороб. З них таки витискають останнє, і вони сплачують 1,5 тисячі за розтин. Показово, що за перші місяці 2012 року цієї процедури не вдалося уникнути у жодному випадку смерті у найближчих до райцентру кількох селах району.
При цьому зауважимо, що один день на тиждень розтин роблять безкоштовно. Проте самих судмедекспертів у провінції катастрофічно бракує, тож навіть протримавши тіло кілька днів вдома, немає гарантії потрапити у «безкоштовний» день. Не чекати ж потім ще тиждень…
При спробі з’ясувати, що ж це за нові правила роботи державних органів у разі смерті людини, одразу ж знаходимо спільний Наказ Генерального прокурора Пшонки, міністра внутрішніх справ Могильова та міністра охорони здоров’я Аніщенка від 25 жовтня 2011 року «Про затвердження Порядку взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини».
У документі, справді, є положення, які дозволяють правоохоронцям вимагати розтин всіх без виключення померлих або ж запроваджувати корупційні схеми відкупу від цієї процедури.
«Обов’язково направляють для проведення судово-медичного розтину:
— трупи людей з ознаками насильницької смерті (травми, асфіксія, дії крайніх температур, електричного струму, отруєнь тощо), підозр на таку;
— трупи людей, смерть яких настала раптово, — без обмежень віку (коли смерть настала швидко, зненацька, на фоні видимого, уявного здоров’я від хвороб, що перебігали приховано або розвинулись гостро);
— трупи людей, смерть яких настала поза місцем постійного проживання;
— трупи людей, особу яких не встановлено.
Не спрямовують для проведення судово-медичного дослідження трупи людей віком до 50-ти років, які померли удома, за наявності диспансерного спостереження за хворим і його останнього огляду лікарем не більш ніж за місяць до настання смерті, за відсутності ознак насильницької смерті та підозр на таку», — йдеться в пункті 4 нового положення.
За свідченням людей, саме на раптовість смерті найчастіше й посилаються, коли вимагають проводити розтин. Хтось може сказати, що це перебільшення чи безчинство на місцях. Проте Черкащина — це не поодинокий випадок, такі ж самі повідомлення вже надходять з усіх регіонів країни, зокрема і із Прикарпаття.
Звичайно, експертам у галузі медичної криміналістики видніше, потрібно чи ні проводити поголовний розтин всіх померлих в Україні. Можливо, це важливий чинник боротьби зі злочинністю. Проте в українських реаліях нове правило перетворюється на елементарний бізнес на смерті. Хтось бере по півтори тисячі за розтин, хтось отримує хабарі за можливість його не проводити. Крім того, запровадивши нові правила, влада не подбала, аби ознайомити з ними не лише пересічних громадян, але й працівників сільрад.
У будь-якому разі у народі вже кажуть: Янукович видає живим по тисячі, проте у мертвих забирає по півтори. Тобто посадовці у збитку не залишаться.
А може, нові правила від влади — це єзуїтський засіб боротьби зі смертністю? У країні демографічна криза, тож кожен повинен двічі подумати: чи може він дозволити собі вмерти? Комусь, може, і смішно, проте для людей у глибинці ситуація стала дуже серйозною.
Віталій Червоненко
