Мінсоцполітики оприлюднило проект Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування державного управління у сфері зайнятості населення та соціального страхування на випадок безробіття”.
Проектом акта пропонується закріпити наступні положення:
1) запровадити компенсацію роботодавцям, які працевлаштовують безробітних з числа дітей-сиріт, осіб, які відбули покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі, осіб передпенсійного віку (за 2 роки до пенсії), осіб, звільнених з військової служби після участі у проведенні антитерористичної операції у розмірі заробітної плати таких працівників (такий механізм субсидованої зайнятості широко використовується в країнах Європейського союзу - Австрії, Німеччині, Португалії та ін.). Компенсація виплачуватиметься за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі – Фонд) протягом року за умови, що роботодавець зобов’язується забезпечити зайнятість такої особи протягом 2 років;
2) підвищення конкурентоспроможності молоді віком до 24 років включно на ринку праці за рахунок коштів Фонду шляхом залучення до роботи на умовах стажування випускників (досвід Нідерландів, Румунії, Німеччини), протягом одного року з компенсацією єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; компенсації роботодавцю витрат на підвищення кваліфікації таких осіб, у разі працевлаштування строком не менше ніж 2 роки;
3) забезпечення зайнятості членів особистих селянських господарств шляхом залучення до участі в громадських роботах за рахунок коштів Фонду та місцевих бюджетів; надання ваучера для підвищення конкурентоспроможності шляхом підтвердження результатів неформального професійного навчання за робітничими професіями;
4) збереження зайнятості осіб старше 45 років, відносно яких є ризик вивільнення, шляхом компенсації витрат роботодавця на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації таких осіб за рахунок коштів Фонду;
5) розширення можливостей для працевлаштування осіб, звільнених з військової служби після участі у проведенні антитерористичної операції шляхом включення їх до категорій осіб, працевлаштування яких є обов’язковим в рамках квоти робочих місць; надання послуг з соціальної реабілітації (яка полягає у здійсненні заходів з психологічної підтримки, спрямованих на інтеграцію на ринку праці);
6) підтримки підприємницької ініціативи зареєстрованих безробітних, які отримали допомогу по безробіттю одноразово для започаткування власної справи шляхом надання послуг з фахового консультування, надання допомоги у плануванні та веденні підприємницької діяльності у консалтингових центрах Національного агентства зайнятості (центри кар’єри та/або підтримки підприємницької діяльності діють в Бельгії, Болгарії, Німеччині, Греції, Польщі, Фінляндії, Хорватії тощо);
7) надання можливості особам, які шукають роботу, отримувати інформаційно-консультаційні, профорієнтаційні, послуги з пошуку роботи в сервісних підрозділах, а також, в он-лайн режимі (електронний кабінет) (аналогічні сервіси діють у Німеччині, Бельгії, Франції, Хорватії, Словенії, Фінляндії, Великобританії та ін.);
8) запровадження фінансової підтримки соціальних підприємств шляхом надання податкових пільг (суб’єктам малого підприємництва, в яких не менше 50 відсотків численності штатних працівників належать до категорій громадян, недостатньо конкурентоспроможних на ринку праці – одиноких батьків, молоді, внутрішньо переміщених осіб, учасників антитерористичної операції та ін.) за аналогією з підприємствами інвалідів (з урахуванням досвіду Австрії);
9) здійснення Національним агентством зайнятості заходів для підвищення рівня інтеграції на ринку праці шляхом надання інформаційних, консультаційних, профорієнтаційних та послуг, пов’язаних з працевлаштуванням; індивідуального супроводу окремих категорій зареєстрованих безробітних під час працевлаштування та протягом шести місяців після працевлаштування; соціальної реабілітації (здійснення заходів з психологічної підтримки найбільш вразливих категорій осіб);
10) законодавче врегулювання надомної праці згідно з вимогами Конвенції Міжнародної організації праці №177 про надомну працю (ратифікована Нідерландами, Фінляндією, Ірландією);
11) стимулювання зайнятості у сільській місцевості шляхом відшкодування за рахунок коштів державного бюджету та/або міжнародної технічної допомоги частини відсотків за банківськими кредитами, залученими на створення нових робочих місць суб’єктами малого та середнього підприємництва, що здійснюють свою діяльність у сільській місцевості у сфері виробництва товарів (продукції);
12) запровадження соціального контракту та індивідуальної програми інтеграції на ринку праці між безробітним та територіальним органом Національного агентства зайнятості як індивідуального підходу до подолання безробіття кожної особи - предметом якого є об’єднання зусиль сторін, спрямоване на працевлаштування безробітного шляхом активізації власних зусиль особи з подолання безробіття, стимулювання її активних дій на ринку праці, а також підвищення відповідальності працівників Національного агентства за якість індивідуальної роботи з шукачами (за основу взято досвід Німеччини, а також Франції щодо супроводжуючого плану дій);
13) посилення страхового принципу виплати допомоги по безробіттю та мотивація легальної зайнятості шляхом приведення градації розмірів допомоги по безробіттю у відповідність до реального страхового стажу осіб (сьогодні визначено максимальний стаж до 10 років, пропонується продовжити його до 30 років з пропорційним визначенням розмірів допомоги);
14) створення Національного агентства зайнятості (на базі існуючої державної служби зайнятості) створення Національного агентства зайнятості (на базі існуючої державної служби зайнятості) – спеціалізованої державної сервісної служби з надання послуг на ринку праці, зокрема з працевлаштування, професійного навчання населення працездатного віку, підтвердження результатів неформального професійного навчання, прогнозування ситуації на ринку праці та соціального захисту на випадок безробіття;
15) утворення при Національному агентстві зайнятості консультативно-дорадчого органу – Ради національного ринку праці (до складу якого входитимуть представники держави, застрахованих осіб, роботодавців, з числа експертів у сферах економіки, фінансів, права, ринку праці, які обираються на трирічний строк і працюють на громадських засадах) для здійснення аналізу тенденцій на національному ринку праці, підготовки пропозицій щодо забезпечення його розвитку та забезпечення ефективності використання коштів Фонду.