Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Головне управління ДФС у Волинській області, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), розглянуло звернення <...> з питань практичного застосування норм законодавства щодо порядку нарахування єдиного внеску на суми компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в день звільнення, та з урахуванням фактичних обставин в межах компетенції повідомляє.
Частинами другою та третьою статті 5 Закону України "Про державну службу" визначено: відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
При цьому днем звільнення вважається останній день роботи, відповідно до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58.
Частиною першою статті 83 КЗпП і частиною першою статті 24 Закону України від 15 листопада 1996 року N 504 "Про відпустки" передбачено, що в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи A I групи.
Порядок нарахування та сплати єдиного внеску регулюється виключно Законом України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464).
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону N 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці.
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону N 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску роботодавцями є, зокрема, сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон N 108/95).
Статтею 2 Закону N 108/95 визначена структура заробітної плати, яка складається із основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Так, відповідно до підпункту 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. N 5, суми грошових компенсацій у разі невикористання, зокрема, щорічних (основної та додаткових) відпусток у розмірах, передбачених законодавством, є складовою фонду додаткової заробітної плати, як оплата за невідпрацьований час.
Враховуючи зазначене, сума нарахованої грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки є базою для нарахування єдиного внеску при виплаті роботодавцем таких сум в день звільнення працівника.
Крім того, повідомляємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію, з можливістю оскарження її у судовому порядку (абз. 1 п. 53.2 ст. 53 ПКУ).
