Компенсація за невикористану відпустку: що з ЄСВ?

Частиною 1 ст. 83 КЗпП і ч. 1 ст. 24 Закону про відпустки передбачено, що в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані  дні щорічної відпустки.

Базою нарахування ЄСВ для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ). 

Як бачимо, у Законі про ЄСВ компенсація за невикористані відпустки як окрема частина бази нарахування ЄСВ не зазначається. Але є Інструкція №449, створена під цей Закон, яка визначає порядок нарахування і сплати ЄСВ. І в ній зазначено: визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄСВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати. 

А в пп. 2.2.12 цієї Інструкції суми грошових компенсацій у разі невикористання, зокрема, щорічних (основної та додаткових) відпусток у розмірах, передбачених законодавством, належать до фонду додаткової заробітної плати, хоча і є оплатою за невідпрацьований час. Ось це уточнення і те, коли така компенсація була нарахована (в останній робочий день чи пізніше, після звільнення) прямо впливає на те, нараховується ЄСВ на її суму чи ні. 

Частиною 2 ст. 7 Закону про ЄСВ передбачено, що для осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду  середню заробітну плату за вимушений прогул, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу) на кількість місяців, за які вона  нарахована. Аналогічна норма міститься і в Інструкції №449. 

На підставі цього податківці роблять висновки: 

• якщо компенсація була нарахована при звільненні (день звільнення – це останній робочий день працівника), то на суму такої компенсації нараховується ЄСВ;
• якщо з якихось причин така компенсація була нарахована після дня звільнення (що є порушенням ст. 116 КЗпП, але тим не менш), на таку компенсацію ЄСВ не нараховується. Оскільки вона не належить до виплат за відпрацьований час.   

Крім цього, у  ІПК від 29.11.2018 р. №5003/6/99-99-13-02-03-15/ІПК податківці звертають увагу, що відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону про ЄСВ зобов'язані сплачувати єдиний внесок. Після звільнення працівника роботодавець  вже  не несе обов'язку страхувальника, а відповідно і платника страхових внесків.  Але це не стосується випадків, коли працівнику вже після звільнення нараховуються виплати за відпрацьований час. 

Наприклад, тут податківці роз’яснювали: 

• якщо працівнику після звільнення нараховано премію за відпрацьований час, на таку виплату поширюється дія ч. 2 ст. 7 Закону про ЄСВ. Тобто на таку виплату колишній роботодавець повинен нарахувати ЄСВ і щодо таких виплат він залишається страхувальником колишнього працівника;
• а ось щодо нарахування та виплати роботодавцем сум грошових компенсацій невикористаних щорічних (основної і додаткової) відпусток та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань працівнику після його звільнення, то так, ЄСВ на такі суми не нараховується, оскільки суми зазначених грошових компенсацій та допомоги не є платою за відпрацьований час, а роботодавець в такому випадку не має обов’язку страхувальника щодо звільненого працівника. 

Від себе зазначимо, що утримання, нарахування та сплата ПДФО та військового збору здійснюється колишнім роботодавцем в загальному порядку, незалежно від того, коли така сума компенсації буде нараховуватись та виплачуватись.