Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №2464 єдиний соцвнесок для роботодавців встановлюється у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування ЄСВ. Менші ставки ЄСВ передбачені лише щодо працівників із інвалідністю (проте про них ми поговоримо окремо).
Тобто, коли йдеться про «базову» ставку 22%, то існує вимога сплачувати за працівника ЄСВ в розмірі не меншому за мінімальний внесок!
Закон формулює це так: якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Відповідно у 2021 році мінімальний страховий внесок з 1 січня по 30 листопада становить 1320 грн (6000 * 22%), з 1 грудня – 1430 грн (6500 * 22%).
Приклад нарахування ЄСВ на зарплату працівника за основним місцем роботи при неповному робочому часі
Працівнику за основним місцем роботи встановлено оклад 5600 грн і жодних інших виплат він отримувати не повинен. Але працює він на 0,5 ставки. Тому норму робочого часу за основним місцем роботи не виконує, а оплата його праці відбувається пропорційно фактично відпрацьованому часу.
Роботодавець зарплату за місяць нараховує, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (6000 грн) пропорційно відпрацьованому часу. Нарахована зарплата за місяць у такому разі становить: 6000 х 0,5 = 3000 грн.
Базою для нарахування ЄСВ, коли працівник перебував у трудових відносинах із роботодавцем за основним місцем роботи весь місяць, є мінімальна заробітна плата (6000 грн).
Тому роботодавець має нарахувати та сплатити ЄСВ на рівні мінімального страхового внеску, якщо нарахована зарплата менше мінімальної, у розмірі 1320 грн (3000 * 22% + ((6000 – 3000) * 22%)).
Коли ЄСВ слід нараховувати на фактично нарахований дохід?
Свого часу податківці наводили перелік випадків, коли не потрібно застосовувати правило донарахування ЄСВ до мінімального страхового внеску. А саме:
- до заробітної плати з джерела не за основним місцем роботи – базою нарахування єдиного внеску є отриманий дохід (прибуток) незалежно від його розміру;
- до заробітної плати (доходу) працівника – особи з інвалідністю, який працює на підприємстві або у ФОПів, де застосовується ставка 8,41%;
- до заробітної плати (доходу) працівників всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема, товариств УТОГ та УТОС, де застосовується ставка 5,3%;
- до заробітної плати (доходу) підприємств та організацій, громадських організацій інвалідів, де застосовується ставка 5,5% (для працюючих інвалідів);
- до працівників, яким надано відпустки без збереження заробітної плати на період проведення АТО у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більше як 7 календарних днів після прийняття рішення про припинення АТО;
- якщо працівника прийнято не з першого робочого дня та звільнено не останнім робочим днем звітного місяця;
- якщо працівник повний місяць перебуває у відпустці без збереження заробітної плати – база нарахування єдиного внеску відсутня;
- для працівника (за основним місцем роботи), у якого початок та закінчення лікарняного припадають на різні місяці – єдиний внесок у місяці початку лікарняного нараховується за фактично відпрацьований час, оскільки загальна сума доходу ще не є відомою (сума лікарняних визначається після надання листка непрацездатності).
Правила нарахування ЄСВ на перехідні лікарняні
Для працівника (за основним місцем роботи), у якого початок та закінчення лікарняного припадають на різні місяці, єдиний соцвнесок у місяці початку лікарняного нараховується за фактично відпрацьований час, оскільки загальна сума доходу ще не є відомою (сума лікарняних буде визначена після надання листка непрацездатності).
Якщо після надання листка непрацездатності після розподілу лікарняного (суми допомоги з тимчасової непрацездатності відносяться до того місяця, за який вони нараховані) загальний дохід за місяць становить менше мінімального розміру, питання необхідності донарахування сум ЄСВ має розглядатись одночасно з нарахуванням сум допомоги з тимчасової втрати працездатності.
Приклад нарахування ЄСВ на зарплату працівника за основним місцем роботи за наявності карантинної відпустки на весь місяць
Працівнику за основним місцем роботи встановлено оклад 6500 грн і жодних інших виплат він отримувати не повинен. Але у травні 2021 року він перебував у відпустці без збереження зарплати через карантин. Тому зарплату йому не нараховано.
Оскільки працівник повний місяць перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, то база нарахування єдиного внеску відсутня.
Тобто роботодавець не нараховує та не сплачує ЄСВ на рівні мінімального страхового внеску за такого працівника.
Перехідна щорічна відпустка
Для працівника, який відпрацював частину місяця, а іншу частину перебував у відпустці, де загальна сума нарахованого доходу за поточний місяць (сума нарахованої заробітної плати за відпрацьований час та частина відпускних, нарахованих за час перебування працівника у відпустці в поточному місяці) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, сума ЄСВ розраховується, як добуток розміру мінімальної заробітної плати та ставки ЄСВ.
Водночас ЄСВ на суму другої частини відпускних нараховується на фактично нараховану суму, оскільки ці доходи включаються до бази нарахування єдиного внеску майбутнього періоду. Про це вказували податківці ось тут.
Приклад нарахування ЄСВ на зарплату зовнішнього сумісника
Працівнику не за основним місцем роботи встановлено оклад 6000 грн і жодних інших виплат він отримувати не повинен. Але працює він на 0,5 ставки. Оплата його праці відбувається пропорційно фактично відпрацьованому часу.
Роботодавець зарплату за місяць нараховує, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (6000 грн) пропорційно відпрацьованому часу. Нарахована зарплата за місяць у такому разі становить: 6000 х 0,5 = 3000 грн.
Базою для нарахування ЄСВ, коли працівник перебував у трудових відносинах із роботодавцем не за основним місцем роботи весь місяць, є фактично нарахована зарплата.
Тому роботодавець має нарахувати та сплатити ЄСВ у розмірі 660 грн = 3000 * 22%.
Приклад нарахування ЄСВ на суму винагороди за договорами ЦПХ
1) Якщо фізособа-виконавець не перебуває зі замовником у трудових відносинах, а отже не отримує за певний звітний місяць жодних інших доходів від такого замовника, крім винагороди за договором ЦПХ, вимоги ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ в такому випадку не застосовуються і базою для нарахування ЄСВ є сума такої винагороди. Про це стверджують й податківці у своїх роз’ясненнях, наприклад, тут.
Отже, якщо виконавцю нараховано в травні 2021 р. винагороду 2000 грн, ЄСВ роботодавець має сплатити у розмірі 2000 х 22% = 440 грн. Тобто жодних доплат – як щодо суми такої винагороди, так і щодо суми ЄСВ з неї.
2) Якщо фізособа-виконавець за договором ЦПХ одночасно перебуває з замовником у трудових відносинах, то правила ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ працюють до загальної суми доходу за кожний місяць окремо.
Наприклад, якщо основному працівнику нараховано від одного роботодавця в травні 2021 р. зарплату 3000 грн і винагороду 1000 грн, ЄСВ роботодавець має сплатити у мінімальному розмірі 1320 грн.
Відображення мінімального страхового внеску в єдиній звітності
У Розділі 1 основної частини єдиної звітності при відображенні донарахування ЄСВ слід заповнювати:
- рядки 2 та 2.5. В них відображається різниця між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою заробітною платою, якщо сума такої заробітної плати менша ніж розмір мінімальної заробітної плати, установленої законом за місяць, за який нараховується заробітна плата,
- рядки 3 та 3.5, де відображається сума єдиного внеску, нарахованого на суми різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованої заробітної плати роботодавцями.
У додатку 1 до єдиної звітності для відображення донарахування ЄСВ слід застосувати тип нарахування – 13. Під цим типом зазначається сума різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою заробітною платою (доходом) за місяць звітного кварталу.
Тип нарахувань 13 застосовується для сум у місяцях звітного кварталу за попередній звітний (податковий) період лише в таких випадках:
- під час нарахування сум допомоги з тимчасової непрацездатності за попередні місяці;
- під час нарахування сум у зв’язку з вагітністю та пологами за попередні місяці.
Якщо у звітному місяці виникає потреба нараховувати єдиний внесок з додаткової бази нарахування, щодо працівника в таблиці додатку 1 заповнюватимуться два рядки:
- у першому рядку зазначається фактична база нарахування єдиного внеску;
- у другому рядку зазначається сума додаткової бази нарахування – різниця між фактичною базою нарахування єдиного внеску і розміром мінімальної заробітної плати.
Сума додаткової бази нарахування відображається в таблиці 6 з кодом категорії застрахованої особи, що й основна база нарахування. Але якщо йдеться, наприклад, про донарахування лише з лікарняних – «29», допомоги по вагітності та пологах – «42» тощо. Решта реквізитів заповнюється таким чином:
- реквізит 09 – завжди код типу нарахування «13»;
- реквізит 10 – місяць і рік, за який визначаємо суму додаткової бази нарахування;
- реквізит 16 – не заповнюється, якщо дані зазначено в рядку з основною базою оподаткування;
- реквізит 18 – сума додаткової бази нарахування;
- реквізит 20 – сума єдиного внеску, нарахована на суму додаткової бази нарахування;
- реквізит 21 – позначка «1» («так»).
Інші реквізити в цьому рядку – 12, 13, 14, 15, 19, 22, 23,24, 25 – не заповнюються.
Зверніть увагу, що значення рядка 2.5 Розділу І основної частини єдиної звітності має дорівнювати сумі показників графи 18 додатка 1 до єдиної звітності відповідного місяця звітного кварталу, проведених стосовно застрахованих осіб з типом нарахувань 13.
Перехідні лікарняні. Як і раніше в звіті з ЄСВ, так і в новій єдиній звітності нарахування лікарняних (в тому числі перехідних) відображаються у звіті за місяць, у якому проведено таке нарахування.
При цьому суму різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою заробітною платою (доходом) у випадку перехідних лікарняних зазначаємо в додатку 1 до єдиної звітності в реквізиті «18» окремим рядком, код категорії застрахованої особи – «29», код типу нарахувань – «13».
У випадку перехідних лікарняних тип нарахувань «2» не застосовується, оскільки нарахування за фактично відпрацьований час, коли загальна сума доходу ще не є відомою (сума лікарняних буде визначена після надання листка непрацездатності), не можна розцінювати як несвоєчасне нарахування додаткової бази ЄСВ.
Чи показувати ЄСВ (зокрема, і донарахування до мінімального внеску) в додатку 4ДФ?
За ознакою доходу «133» в додатку 4ДФ до Розрахунку передбачено відображення сум ЄСВ платника податку, що вносяться за рахунок його роботодавця у розмірах, визначених законом. Ця ознака доходу стосується, зокрема, і сум ЄСВ, донарахованих роботодавцем до мінімального розміру – адже він теж визначений законом.
Але податківці наполягають: користуватися цією ознакою і показувати сплачені за працівників суми ЄСВ не треба!
В «ЗІР» зазначено: оскільки на сьогодні ще не введено норми щодо перерахування внесків до Накопичувального фонду за кожного працівника, то до набрання чинності закону про запровадження перерахування частини страхових внесків до Накопичувального фонду не потрібно заповнювати ознаку доходу «133» у додатку 4ДФ.
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!