Перш за все, нагадаємо про зміни 2022 року.
Якщо роботодавець – платник єдиного податку
Податківці нагадують, що абзацом першим п. 9 прим. 20 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 встановлено, що під час періоду мобілізації, визначеного Указом Президента України від 24.02.2022 р. №69/2022, роботодавці – платники єдиного податку, які обрали спрощену систему оподаткування – фізичні особи – підприємці, які належать до другої та третьої груп платників єдиного податку, а також юридичні особи, які належать до третьої групи платників єдиного податку, мають право за власним рішенням не сплачувати ЄСВ за найманих працівників, призваних під час мобілізації на військову службу до ЗСУ.
При цьому це право зберігається за ними і тоді, якщо мобілізований працівник не отримував грошового забезпечення (згідно зі ст. 9 Закону №2011).
А тепер роботодавці вже не зобов’язані й зберігати за мобілізованими середній заробіток. Ці зміни були внесені до ст. 119 КЗпП Законом №2352 і діють вони з 19 липня.
Довідково: мобілізованими працівниками у побуті часто називають як тих, хто потрапив до лав ЗСУ, так і до територіальної оборони, проте вони мають різне законодавче регулювання, а тому і різні трудові права. Добровольчих формувань територіальних громад не має у переліку видів військової служби згідно зі Законом «Про військовий обов’язок та військову службу». Через це ці військовослужбовці потрапляють під дію ч. 1 ст. 119 КЗпП і для них зберігається виплата середнього заробітку, оскільки участь у теробороні вважається не військовою службою, а виконанням державних / громадських обов’язків.
Отже, про дійсно мобілізованих. Що це означає для роботодавців, як для податкових агентів та платників ЄСВ за працівників? Оскільки нарахованого роботодавцем працівнику доходу немає, не треба платити ПДФО та ВЗ за нього.
А що з ЄСВ? Як показати такого працівника у єдиній зарплатній звітності? А, головне, що зі страховим стажем мобілізованого працівника?
Що з ЄСВ та звітністю?
Як консультує ДПС, у липні 2022 року роботодавці середній заробіток хоч до 18 числа, але нараховували. І якщо сума нарахування була меншою за мінімальну зарплату (на той час 6500 грн), і місце роботи для мобілізованого було основним, то роботодавець мав зробити донарахування ЄСВ до мінімального розміру (6500 х 22% = 1430 грн).
Якщо вийшло так, що за перший місяць ІІІ кварталу 2022 року нарахування доходу було, то такого працівника обов’язково треба показати в єдиній зарплатній звітності за цей квартал.
У додатку 4ДФ за липень ми його відображаємо у звичайному порядку – в сумі нарахованого (виплаченого) доходу зі сумами утриманих ПДФО та ВЗ (із ознакою доходу «101»).
У додатку 1 за липень ми його відображаємо таким чином. Якщо середній заробіток за 18 днів липня більший за 6500 грн, то у звичайному порядку – одним рядком, код застрахованої особи «47». Якщо ж цей дохід менший, то треба зробити донарахування до розміру мінімального страхового внеску. Тобто рядків буде два: в першому ви зазначите у звичайному порядку фактично нарахований працівнику дохід, у другому – донарахування ЄСВ, а базою донарахування (до якої слід застосувати ставку 22%) буде різниця між фактично нарахованим доходом і мінімальною зарплатою.
Далі, як ви розумієте, більшість роботодавців нараховувати зарплату мобілізованим працівникам припинило. Були спроби цей обов’язок повернути, проте й досі вони залишаються на рівні законопроєкту, про що ми писали тут.
Що робити з ЄСВ, якщо ви вирішили нараховувати середній заробіток добровільно, ми докладно розглядали тут.
А якщо нарахувань не було? Як показати такого працівника у звітності? На нашу думку, оскільки інформації, яка підлягає декларуванню, в роботодавця немає, то і показувати йому у звіті про цього працівника немає чого. Повідомляти ДПС про припинення нарахування ЄСВ у зв’язку зі змінами в законодавстві, Порядок №4 роботодавця не зобов’язує. Щоправда, податківці щодо цього ще не висловилися.
А що ж тоді буде зі страховим стажем мобілізованих?
Нічого страшного. Адже період мобілізації включається до страхового стажу.
Точніше за ч. 1 ст. 2 Закону №2232 час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.