Кожен платник податків, отримуючи акт перевірки, має вибір — оскаржити результати перевірки до суду чи спробувати скласти скаргу до вищестоящого фіскального органу. Переважно вибір очевидний — платники податків звертаються до адміністративних судів. Причина досить проста — загальна кількість задоволених скарг настільки мала, що витрачати сили та час більшість госпсуб’єктів не вважають за потрібне. Окрім того, в разі оскарження платником податків висновків перевірки або прийнятих за їх результатами рішень законодавець передбачає право податкового органу додатково призначити позапланову перевірку (пп. 78.1.5 ПКУ). За результатами такої перевірки контролюючий орган може усунути недоліки своєї майбутньої процесуальної позиції в суді, зібравши додаткові документи під час такої перевірки. Окрім того, за результатами розгляду скарги донараховані податкові зобов’язання можуть бути не лише зменшені, а й збільшені.
Натомість, як показує рішення ДФСУ (лист від 18.04.2016 р. №8631/6/99-99-10-01-04-25), не варто заздалегідь втрачати надію.
Акти перевірок останнім часом дуже схожі за змістом. Нагадаємо про окремі з висновків, які, як правило, наводяться перевіряючими, а саме:
1) між ТОВ та підрядником було укладено договір на виконання робіт, на підтвердження чого до перевірки було надано акти виконаних робіт, платіжні доручення та податкові накладні. Разом з тим, скаржником (ТОВ) до перевірки не були надані книги реєстрації в’їзду працівників та реєстрації відряджень, у зв’язку з чим неможливо було встановити, чи дійсно працівники підрядника виконували дані роботи;
2) перевіркою було встановлено, що у підрядника відсутні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства;
3) в акті перевірки також зазначено, що згідно з отриманою податковою інформацією... (без уточнень. — Авт.) послуги надавалися іншим підрядником, який відсутній за місцезнаходженням, податкова звітність за березень — липень 2015 р. якого не визнана «податковою», трудові ресурси, основні засоби відсутні.
Загалом, висновок акта цілком передбачуваний — господарські операції між ТОВ та підрядником нереальні. Податковий кредит за операціями з підрядником сформований ТОВ з порушенням п. 198.6 ПКУ (не підтверджений первинними документами).
Слід визнати, що судова практика розгляду таких спорів є дуже різною. Хоча при розгляді скарги врахована позиція ВАСУ на користь платників податків, а саме:
1) обґрунтування порушень податкового законодавства неможливе без дослідження реальності здійснення господарських операцій, а саме: даних про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків — набувача, як використовувався надалі, чи справді актив отримано від указаного в первинних документах контрагента тощо;
2) окремі недоліки в оформленні первинних документів (видаткових накладних) не перешкоджають ідентифікувати учасників спірних операцій, а тому не можуть бути підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди платника.
Від себе також додамо, що судова практика стоїть на позиції, що відсутність матеріальних, технічних, трудових ресурсів та складських приміщень не свідчить про нереальність госпоперації, адже госпсуб’єкти мають право орендувати приміщення та обладнання, а також укладати цивільно-правові (а не трудові) договори з фізособами.
І ось маємо, по суті, безпрецедентний приклад розгляду скарг платниками податків ДФСУ, а саме: скарга задоволена лише тому, що, на думку голови ДФСУ, «...аналіз акта перевірки свідчить про невідповідність його загальної та описової частин вимогам, встановленим у Порядку №727, адже вони не відображають фактичних обставин справи та не містять чіткого обґрунтування і доказів порушення ТОВ податкового законодавства...». Цей висновок відповідає позиції Європейського суду з прав людини, п. 38 Рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02).
Відзначимо, що розгляд судових справ останнім часом супроводжується такою позицією фіскальних органів — платник податків, який підписав акт перевірки та не подав заперечення, фактично погодився з ними. Адже не було би позову, якби платник податків скористався правом подати заперечення та/або скаргу до органу ДФС (п. 86.7, ст. 56 ПКУ). На нашу думку, озброївшись коментованим рішенням, платники податків цілком можуть розпочати оскаржувати результати перевірки із заперечень та/або скарги до органу ДФС. Тим більше, що на сьогодні оскаржувати можна як рішення фіскальних органів, так і їх дії — такі скарги подають окремо (розділ IV «Оформлення скарги» Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Мінфіну від 21.10.2015 р. №916).