Власники підприємства: їх права, обов'язки, та чи можуть вони втручатися у ведення бізнесу?

Після створення юридичної особи засновники (учасники) залишаються не лише номінальними власниками частки у статутному капіталі, а й ключовими суб’єктами, які мають правові важелі впливу на діяльність компанії. 

Їхні повноваження, механізми втручання в управління, межі відповідальності та контроль за виконавчим органом (керівником або колегіальним виконавчим органом, зокрема дирекцією, правлінням тощо) є частими причинами спорів у корпоративному праві.

Правовий статус власників: від засновника до учасника ТОВ/ТДВ

Засновники після державної реєстрації товариства (ст. 78, 88 ЦКУ, ст. 9 – 11 Закону про ТОВ/ТДВ) набувають статусу учасників. У цьому статусі вони можуть реалізовувати корпоративні права шляхом участі у загальних зборах, голосування, внесення пропозицій, прийняття інших рішень тощо. Це оформлюються відповідним протоколом/рішенням загальних зборів (єдиного учасника) товариства.

Водночас, обравши керівника або дирекцію (чи інший орган управління підприємства), вони можуть контролювати роботу такого органу, – але в межах повноважень й у випадках та в порядку, встановленому у статуті.

Таблиця 1

Права та обов'язки засновників (учасників) юридичної особи

Як учасник ТОВ/ТДВ може вплинути на керівника?

Сам по собі статус учасника не дає автоматичного права втручатися в оперативну діяльність підприємства, якщо учасник не є одночасно керівником або не обіймає іншу виконавчу посаду (наприклад, є членом дирекції/правління тощо або заступником директора з фінансовим чи господарських питань тощо).

Однак законні способи вплинути на керівника і рішення, які він приймає, є! 

Ось вони:

1. Через загальні збори учасників
2. Отримання інформації про діяльність ТОВ
3. Звернення до суду
4. Внесення змін до статуту
5. Вплив на договірну діяльність (укладення договорів, керування рахунком тощо)

Розглянемо усі ці варіанти послідовно.

Варіант №1. Через загальні збори учасників

Це головний механізм управління товариством, який передбачає такі повноваження:

1. Призначення і звільнення директора.
2. Затвердження статуту, змін до нього (у т.ч. й щодо повноважень директора та/або більш суворого контролю за його діяльністю).
3. Затвердження річних звітів, фінансової звітності (із можливістю проведення аудиту за потреби).
4. Прийняття рішень про розподіл прибутку (у т.ч. можливість спрямування прибутку на розвиток товариства).
5. Контроль дій директора через ухвалення обов'язкових рішень (у випадках, прописаних у статуті товариства).

Приклад 1. Якщо учасник не згоден з діями директора – він ініціює загальні збори, де пропонує його звільнення або скасування певних рішень такого директора.

Адже діяльність керівника ТОВ/ТДВ теж має бути спрямована на захист інтересів товариства, а не на шкоду йому. Учасники можуть контролювати дії керівника та вживати заходів, якщо вони вважають, що його дії не відповідають цілям товариства. 

Також учасники можуть оскаржувати та скасовувати дії керівника, якщо вони суперечать інтересам товариства, зокрема якщо вони порушують статут, законодавство або спричиняють збитки (Постанова ВС від 18.12.2024 у справі №907/780/21). 

Водночас у Постанові від 08.10.2019 у справі №916/2084/17 Велика Палата ВС наголосила, що є права керівника, а є права учасника:

1. У керівника є повноваження діяти від імені юрособи, зокрема створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов’язки юрособи (ст. 239 ЦКУ). Тобто укладати договори, представляти інтереси перед третіми особами тощо (Ред.). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника такої юрособи.
2. За договором, укладеним товариством, права та обов'язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому правовий стан (сукупність прав та обов'язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

Верховний Суд неодноразово наголошував на принципах невтручання в бізнес-рішення товариства (як власника майна):

• Business Judgment Rule – cуд не втручається в питання госпдіяльності компанії, не замінює її менеджмент і за загальним правилом не може оцінювати бізнес-рішення з точки зору ефективності. 
• Юрособа як власник майна формує свою волю через рішення її органів. Власник може розпоряджатися майном на власний розсуд (дарувати, відчужувати за будь-яку оплату, навіть знищити). 
• Учасник (акціонер) не є органом юрособи і не є власником майна юрособи 
• Потрібно дотримуватися балансу інтересів учасників товариства та самого товариства. Адже інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються.

Приклад 2. Учасник/засновник може через загальні збори звільнити директора і зі згоди інших учасників почати управляти бізнесом безпосередньо (виконуючи обов’язки керівника).

Дійсно, тут варто згадати про ст. 65 ГКУ, де, зокрема, передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

У цьому випадку йдеться про можливість учасника/засновника юрособи виконувати функції «керівника» щодо управління підприємством без укладення трудових відносин, якщо відповідні повноваження та період їх виконання передбачені статутом.

Зі скасуванням ГКУ з 28.08.2025 ситуація не зміниться: учасники (засновники, акціонери, пайовики) юрособи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом, зокрема, брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом (п. 1 ч. 3 ст. 96-1 ЦКУ).

На нашу думку, відсутність у нормі п. 1 ч. 3 ст. 96-1 ЦКУ слова «безпосередньо» не змінює можливість передбачити статутом право засновника/учасника за певних обставин та умов управляти підприємством без трудового договору та без оплати його праці певний період часу.

Варіант №2. Отримання інформації про діяльність ТОВ

Закон про ТОВ/ТДВ гарантує учаснику:

1. Право на ознайомлення з документацією.
2. Право вимагати копії документів (статут, договори, бухгалтерія).
3. Аудит/ревізія. Залучення незалежних аудиторів або створення ревізійної комісії статуту.

Тобто для того щоб контролювати діяльність підприємства, не обов’язково скасовувати чи погоджувати кожне рішення його керівника. Достатньо проаналізувати вже результат. І закон дає кожному з учасників право це зробити. 

Судова практика:

Право на отримання учасником інформації про діяльність товариства є складовою права на контроль та управління товариством. І право учасника товариства звернутись з вимогою про проведення аудиту фінансової звітності товариства не залежить ні від бажання самого товариства (його посадових осіб) проводити чи не проводити перевірку, ні від доцільності чи відсутності доцільності проведення такої перевірки, наявності вже проведених перевірок – обов’язок товариства забезпечити аудитору можливість проведення перевірки виникає в силу прямої вказівки закону (постанова від 28.04.2021 у справі №908/522/20).

ВС визнає право учасника вимагати проведення аудиту як фінансової та іншої звітності, так і договорів з постачальниками, покупцями, позики, кредиту, оренди, застави, поворотної та безповоротної фінансової допомоги з матеріально-відповідальними особами, інших договорів за запитуваний період діяльності. Але закон передбачає можливість проведення аудиту саме фінансової звітності, а не аудиту господарської діяльності товариства чи перевірку діяльності директора. 

Окрім того, у вимозі щодо надання аудитору належним чином завірених копій паспортів та ідентифікаційних кодів керівника (директора), бухгалтера і головного бухгалтера Товариства, а також Бази 1С та бази Управління відносинами з клієнтами (CRM системи) Товариства за потрібний період діяльності товариства в електронному вигляді на окремих носіях інформації ТОВ може сміливо відмовити. Ми про це писали тут. 

Таким чином, втручатись у діяльність підприємства шляхом впливу на клієнтську базу, або вказівками щодо можливих/потенційних клієнтів, або іншим впливом на обрання контрагента чи на договірні умови засновник/учасник не може. 

Варіант №3. Звернення до суду

Якщо директор порушує права учасника або вчиняє дії на шкоду ТОВ/ТДВ, а через загальні збори вирішити цю проблему не вдається, учасник може звернутись до суду з позовом про:

1. Визнання дій (бездіяльності) керівника протиправними.
2. Відшкодування керівником нанесеної матеріальної шкоди.
3. Зобов'язання вчинити певні дії (наприклад, надати інформацію та документи, потрібні для аналізу стану підприємства).

Приклад 3. Учасник дізнається, що директор уклав збитковий договір, і подає позов про визнання такого договору недійсним.

Кожен з учасників (незалежно від розміру частки у статутному капіталі ТОВ/ТДВ) може звернутися до суду з позовом про захист своїх прав та інтересів, якщо дії директора призвели до збитків або інших негативних наслідків для товариства.

Суд може прийняти рішення про відшкодування збитків, зобов'язання директора припинити певні дії або інші заходи, спрямовані на захист інтересів товариства. 

Разом з тим укладення ТОВ/ТДВ договорів не є прямим порушенням прав учасника на участь у товаристві та управлінні ним, а є наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою власним майном (постанова Велика Палата ВС від 07.07.2020 у справі №910/10647/18).

Що робити учаснику, який не згоден з тим, як ведеться бізнес на підприємстві? 

Судова практика сформувала такі висновки щодо порядку дій учасника у разі порушення його прав укладеним керівником від імені юрособи договором:

• Учасник (більше 50%): 

1. скликання загальних зборів; 
2. призначення нового директора; 
3. звернення з позовом від імені товариства (про визнання договору недійсним/неукладеним, витребовування майна, про стягнення збитків з колишнього директора тощо). 

• Учасник у ТОВ (менше 50%):

1. якщо інші учасники з претензіями не згодні – вихід із товариства;
2. стягнення вартості частки у майні товариства, а якщо таке майно істотно зменшилося внаслідок недобросовісних дій учасників – 
3. стягнення збитків з товариства/учасників.

Варіант №4. Внесення змін до статуту

Учасники можуть змінити:

1. Повноваження директора.
2. Порядок звітності перед учасниками.
3. Визначити обмеження в діях директора (наприклад, укладання угод на суму понад певну межу – лише з погодженням зборів).

Але таке рішення приймає не один з учасників, а загальні збори учасників!

Приклад 4. Засновники у статуті встановили, що директор не має права укладати угоди понад 500 тис. грн без згоди загальних зборів. Суд визнав це законним способом контролю для всіх юросіб незалежно від організаційно-правової форми. 

Слід сказати, що і сам Закон про ТОВ/ТДВ регулює значні правочини та правочини із заінтересованістю.

Коли ми говоримо, зокрема, про значні правочини, то цей перелік може включати як конкретні угоди (правочини, договори), так і загальне посилання на певний вид з обмеженням суми (наприклад, згоди загальних зборів потребують договору з нерухомістю на суму понад 500 тис. грн).

Адже у разі укладення договорів з порушенням (неотримання згоди або всупереч забороні на укладення з боку учасників) значний правочин та правочин із заінтересованістю створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством (ч. 1 ст. 46 Закону про ТОВ/ТДВ).

Втім, цей юридичний інструмент контролю за діями керівника може й не спрацювати. Наприклад, в разі здійснення оплати, підписання акта приймання-передачі, видаткової накладної та інших документів, які свідчать про виконання зобов’язання обома сторонами договору. 

Наведемо позицію Великої Палати ВС у постанові від 08.10.2019 у справі №916/2084/17: повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства права не мають. Підписання керівником товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди загальних зборів може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою – стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

Тобто виходить, що хоча учасники і не давали згоди на цей договір, постраждала сторона тут саме товариство, а не учасники? 

Хоча за останні кілька років судова практика почала дещо інакше дивитись на укладення договорів керівником без згоди учасників/засновників. Так, наприклад, суди в окремих випадках визнавали правомірним положення статуту, яким було обмежено директора в укладенні договорів на значну суму без погодження учасників. Дії директора в обхід цього положення визнавались порушенням корпоративних прав.

Втім, як надалі діяти учасникам – дивимось порядок дій у розділі 3 «Звернення до суду». 

Важливо! Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юрособи не є правочинами в розумінні ст. 202 ЦКУ та мають розглядатися як акти ненормативного характеру (індивідуальні акти). 

І, наприклад, у разі відчуження майна товариства за рішенням загальних зборів його учасників оскарженим та визнаним недійсним може бути, зокрема, акт приймання-передачі нерухомого майна, а не рішення учасників (Велика Палата ВС у постанові від 18.12.2024 у справі №916/379/23). 

Варіант №5. Вплив на договірну діяльність (укладення договорів, керування рахунком тощо)

Як свідчить практика, деякі учасники намагаються скористатись такими способами впливу на управління та безпосередню госпдіяльність юрособи, як

• Внести відомості про одного з учасників до ЄДР як представника (з обмеженням повноважень або без). І це попри наявність у товариства керівника! 
• Видати довіреність на управління рахунком юрособи іншій особі (а не керівнику).

До речі, наявність представника не завжди ускладнює ситуацію з управлінням підприємством.

Адже представник може укладати договори, вести переговори, налагоджувати бізнес-зв’язки з іншими контрагентами – одним словом, допомагати керівнику, якому в такому тандемі фактично залишається лише контроль за виконанням вже укладених договорів, оптимізація бізнес- та договірних процесів, управління колективом, запровадження багатьох різних способів керування та покращення виробничих процесів.

Якщо ми говоримо про другий спосіб, такий як довіреність на управління банківським рахунком, – тут ситуація викликає чимало запитань. 

Які в такому випадку документи треба надати банку про цю довірену особу? Яке відношення така особа повинна мати до підприємства (поточний рахунок не входить до корпоративних прав учасника/засновника)? І головне запитання: як поділити відповідальність за неналежне виконання господарських договорів в частині їх оплати в такому випадку?

На нашу думку, замінити таке управління рахунком може юридичний інструмент – значні правочини, де, наприклад, для ТОВ можна прописати доволі жорсткі умови контролю учасниками за діями керівника в окремих випадках. 

Що не може робити учасник:

1. Давати обов’язкові вказівки директору напряму.
2. Втручатися в оперативні управлінські рішення (наприклад, втручатись у підбір персоналу та форми співпраці (трудові договори, аутсорс тощо), спонукати до укладення договорів з конкретними контрагентами за вибором виключно учасника).
3. Підміняти органи управління (директора, бухгалтера тощо).

Такі дії можуть бути визнані незаконними – наприклад, як тиск або перевищення повноважень учасника з наступним відшкодування збитків товариству. Проте це цілком нормально у товариствах, де учасником і керівником є одна й та сама особа. 

Таким чином, учасники ТОВ/ТДВ, мають значний обсяг повноважень щодо управління та контролю, але їхнє втручання в операційну діяльність повинно мати чітко визначені межі. Для ефективного захисту прав і запобігання корпоративним конфліктам критично важливо закріплювати ключові механізми впливу у статуті, корпоративному договорі та внутрішніх положеннях. Судова практика підтверджує, що активна позиція учасників та дотримання процедур – найкраща гарантія безпеки бізнесу.

Що можна обмежити у повноваженнях директора: 

1. Максимальну суму правочинів, які директор може укладати без згоди загальних зборів.
2. Продаж/відчуження майна товариства.
3. Укладання угод із пов’язаними особами (пов’язаних осіб для таких випадків визначаємо або за нормами ПКУ (у т.ч. для ТЦУ), або самостійно у статуті).
4. Отримання кредитів, позик.
5. Прийняття на роботу осіб на керівні посади;
6. Підписання договорів, які мають стратегічне значення (йдеться, зокрема, про розвиток бізнесу із залученням інвестицій, відкриття або закриття відокремлених підрозділів, участь у спільних підприємствах або інших господарських організаціях тощо).

Для контролю за виконанням цих обмежень можна встановити обов’язок керівника періодично надавати загальним зборам учасників письмовий фінансовий звіт про діяльність Товариства; інформацію про всі правочини, укладені протягом звітного періоду; інформацію про будь-які ризики або судові спори.

Чи можна вказати обмеження директора в ЄДР?

Так, можна, але сама структура реєстраційної заяви передбачає надання такої інформації в обмеженій формі. Чинне законодавство дозволяє в ЄДР вказати факт наявності обмежень повноважень виконавчого органу (директора), але не їх повний зміст.

Наприклад, у полі «Відомості про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» можна вказати, зокрема:

«Повноваження директора обмежені статутом товариства: директор не має права укладати правочини понад 100 000 грн, отримувати кредити або відчужувати майно без погодження Загальних зборів».

Це:

• дає сигнал контрагентам про наявність обмежень;
• у разі спору – підкріплює аргументи учасника, якщо директор перевищив повноваження;
• посилює правову позицію в суді.

Водночас текст в ЄДР не замінює повноцінного обмеження у статуті. 

Реальна юридична сила – лише у статутних положеннях. 

ЄДР – це лише реєстр, який містить інформацію про наявність обмежень.

Інший приклад – у полі «Відомості про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» зазначена загальна фраза: «Обмеження вказані у п. 5.6 Статуту та передбачають максимальний контроль за діями керівника у відносинах з третіми особами».

На нашу думку, це лише підтверджує про наявність таких обмежень, проте не вказує, про що саме йдеться. У такому разі слід враховувати, що:

1. таке формулювання не суперечить Закону №755,
2. не дає третій стороні об’єктивної можливості зрозуміти, на що саме директор не має права. Якщо контрагент бачить тільки таку фразу, то чи визнає суд його добросовісним і захистить від наслідків перевищення повноважень директором, – момент спірний;
3. загальна фраза може ускладнити доведення того, що контрагент міг і мав усвідомлювати конкретні обмеження (ч. 4 ст. 10 Закону №755). Наприклад, суди вважають, що особа діяла недобросовісно або нерозумно, якщо, зокрема, достеменно знала про відсутність у керівника товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.