Оскільки Україна наполегливо рухається до членства в ЄС, однією з перепон, яку потрібно подолати, є максимальне наближення законодавства України до законодавства ЄС.
І ось чергова новація від наших законотворців — електронне резиденство (е-резидентство).
Хто такий е-резидент?
Це ФОП-іноземець (3 група ЄП, 5%, без сплати ПДВ), який досягнув 18-річного віку, зареєстрований в інформаційній системі “Е-резидент” на вебпорталі "Дія" або у мобільному додатку “Дія”, відомості про якого внесені до ЄДР.
Як сказано у пояснювальній записці до законопроєкту, ця концепція наразі мала бути цікавою насамперед представникам ІТ-галузі. Для цього запроваджуються сприятливі умови для реєстрації зацікавленими іноземцями та особами без громадянства, які набули статусу е-резидента, себе як ФОПа та ведення підприємницької діяльності без необхідності перебування в Україні. Е-резидент-підприємець відповідно до закону має сплачувати податки від своєї підприємницької діяльності в Україні. Це дозволить іноземцям та особам без громадянства, які набули статусу електронного резидента та зареєстрували себе підприємцем, здійснювати підприємницьку діяльність та сплачувати податки в Україні без залишення країни проживання (перебування).
Звісно, перед тим як згадати про оподаткування доходів ФОПів з таким новим статусом, варто звернути увагу на уникнення подвійного оподаткування. Адже у визначенні “е-резидента” за пп. 14.1.56-6 ПКУ такий підприємець не набуває статусу податкового резидента України разом із статусом ФОПа та е-резидента.
Якщо звернутись до Конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, які укладені Україною, то, як правило, вони містять прив’язку або до представництва у договірній державі, або перебування у договірній державі понад 183 днів, що вказує на оподаткування отриманих доходів від комерційної діяльності чи залежних особистих послуг у цій договірній державі. Проте статус “е-резидент” прямо вказує на відсутність прив’язки до податкового резидента та до місця знаходження життєвих інтересів.
І оскільки особиста присутність не обов’язкова на території України для отримання статусу “е-резидента”, то питання уникнення подвійного оподаткування наразі відкрите та потребуватиме відповідних роз’яснень країни перебування майбутнього українського “е-резидента”. І до цих питань ми будемо повертатись ще неодноразово.
Організація діяльності е-резидента
Іноземець має право набути статус е-резидента після подання ним через інформаційну систему "Е-резидент" заяви про набуття статусу електронного резидента (е-резидента), його ідентифікації та надання кваліфікованих електронних довірчих послуг (ст. 70-1 ПКУ).
Відповідні зміни також вносяться й до Закону №755.
Отже, спочатку заява. Так, електронний резидент для державної реєстрації як ФОП подає заяву в електронній формі з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг “Дія”. По суті, іноземець заповнює заяву про державну реєстрацію ФОПа, проте в ній зазначає прохання про реєстрацію себе як е-резидента.
При цьому зареєстровані е-резиденти як ФОПи вважаються платниками ЄП з дня їх держреєстрації без (!) необхідності подання заяви про обрання спрощеної системи оподаткування (пп. 298.1.2 ПКУ).
Це у той час як українському громадянину при поданні реєстраційної заяви на реєстрацію ФОПа, щоб одразу стати "єдинником", треба вказати на бажання обрати спрощену систему оподаткування та/або платником ПДВ. З е-резидентами, як бачимо, інакше. У них варіанту вибору системи оподаткування немає.
Для реєстрації ФОПом такий іноземець використовує паспортний документ для виїзду за кордон. Заява підписується КЕП (про удосконалений електронний підпис (УЕП) в Законі №2654 не йдеться).
При цьому ще одна відмінність від звичайних українських ФОПів - це включення іноземця до інформаційної системи “Е-резидент”.
Порядок подання заяви та реєстрації визначається Мін'юстом та Мінцифри. Водночас порядок набуття та скасування статусу е-резидента, ідентифікації осіб, які мають намір набути статус е-резидента, та надання їм доступу до кваліфікованих електронних довірчих послуг визначається КМУ.
Далі — держреєстратор передає інформацію до відповідного податкового органу, який протягом двох робочих днів реєструє ФОПа платником ЄП (п. 299.1 ПКУ). При цьому подання іноземцем заяви на набуття статусу е-резидента прирівнюється до особистого подання до відповідного контролюючого органу облікової картки фізичної особи - платника податків та заяви для реєстрації в Державному реєстрі.
Питання лише в тому, який саме податковий орган буде обліковувати такого особливого “спрощенця” – це має визначити КМУ.
А ще листування з таким платником ЄП (п. 42.4 ПКУ) податкові органи будуть здійснювати виключно засобами електронного зв’язку в електронній формі, а податковою адресою (п. 45.1 ПКУ) буде e-mail, вказаний у реєстраційній заяві ФОПа. Відповідні зміни внесені до п. 65.1 ПКУ щодо взяття на облік е-резидентів.
Види діяльності та особливості госпдіяльності
Відповідні зміни для перебування е-резидентом на спрощеній системі оподаткування внесені й до пп. 3 п. 291.4 ПКУ, а саме електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як ФОПи, здійснюють госпдіяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів України;
- не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів (процентів, нарахованих на залишок коштів на рахунку в банку — пп. 13 п. 292.11 ПКУ);
- обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (Закон №2654 набирає чинності з 01.01.2023 р., тож й розрахунок обсягу доходу буде здійснюватись вже на 2023 рік).
Щодо видів госпдіяльності (КВЕД), то спочатку у проєкті передбачалось визначити чіткий перелік, чим мають право займатись е-резиденти. Проте вже у підписаному Законі жодні обмежені виключені - вимоги пунктів 291.5 - 291.6 ПКУ не поширюються на платників єдиного податку 3 групи е-резидентів (п. 291.8 ПКУ). Отже, обмеження за видами госпдіяльності, передбачені для звичайних спрощенців, е-резидентів не стосуються.
Оподаткування доходів та податкові агенти
Попередньо ми наголосили, що ставка ЄП для е-резидентів становить 5%. Проте у разі перевищення у податковому (звітному) періоді обсягу доходу, встановленого для 3 групи, ставка становитиме 15%.
Е-резиденти не є платникам ЄСВ (за себе як ФОПи-спрощенці).
Податковим (звітним) періодом для е-резидентів є календарний квартал (п. 294.1 ПКУ).
Проте строки сплати єдиного податку, визначені у п. 295.3 ПКУ (10 календарних днів після граничного строку подання квартальної звітності) для е-резидентів не застосовуються. Чому? Тому що у них будуть податкові агенти, які відповідатимуть за утримання і сплату податків.
Податковий агент для е-резидента
Для е-резидента податковим агентом є банк, в якому електронному резиденту (е-резиденту) відкрито поточний рахунок.
Причому обирати будь-який банк такий е-резидент не може, йому буде запропонований перелік банків, з якими можна працювати в Україні, в інформаційній системі "Е-резидент".
Доходом платника єдиного податку для е-резидентів є обсяг коштів, зарахованих на рахунок такого платника податків у банку. Саме банк як податковий агент під час зарахування коштів на поточний рахунок такого платника зобов’язаний утримувати податок із суми зарахування за рахунок таких коштів та не пізніше наступних двох робочих днів перерахувати податок до державного бюджету. У такому ж порядку сплачується й податок у разі перевищення обсягу доходів.
На податкового агента покладатиметься й обов’язок подання квартального податкового розрахунку сум надходжень платника 3 групи ЄП на рахунки у банках і сум утриманого з них податку за формою, встановленою Мінфіном, до контролюючого органу за основним місцем обліку.
Податкова перевірка
Особливості ведення спрощеного обліку доходів та витрат (п. 296.1 ПКУ) до е-резидентів не застосовуються. Тож жодного документального обліку та контролю за госпопераціями!
Податкові органи навіть інформацію щодо операцій за рахунками е-резидентів, а саме відомості на визначену дату або за визначений період часу про операції зарахування коштів на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані та номер рахунку контрагента, будуть отримувати від банків, а не від самих е-резидентів.
Фактично йдеться про відсутність права податкових органів на проведення будь-яких видів податкових перевірок е-резидентів. Вся відповідальність за сплату податків покладається на податкових агентів (банки) (п. 126.1 ПКУ).
При цьому фінансові операції е-резидентів як порогові підпадають під пильну увагу Держфінмоніторингу (ч.1 ст. 20 Закону №361). Банки як суб’єкти первинного фінмоніторингу здійснюють належну перевірку е-резидентів (ідентифікацію та верифікацію) їх як нерезидентів (п. 1-1 ч. 9 ст. 11 Закону №361). Втім, як буде вирішуватись питання з реєстрацією іноземців е-резидентами, якщо вони не пройдуть «перевірку» банків, наразі невідомо. Зараз ми можемо прочитати у Законі №2654, що реєстрація іноземців як е-резидентів буде здійснюватись одночасно з реєстрацією в ЄДР, інформаційній системі «Е-резидент» та відкриттям рахунку в банку, обраному з переліку на вебпорталі "Дія". Закон №2654 відмови у такому разі щодо реєстрації ФОПом е-резидентом не передбачає.
Господарські договори та первинні документи
Нагадаємо, що за приписами зміненого пп. 3 п. 291.4 ПКУ, е-резиденти як ФОПи здійснюють госпдіяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України. Водночас е-резиденти не є податковими резидентами України.
Жодних змін до ЦКУ чи ГКУ коментованим Законом №2654 не вноситься.
Тому при укладенні договорів слід враховувати та прописувати умови з врахуванням як законодаства України, так і країни-контрагента. Тобто йдеться про нормативне регулювання, у т.ч. правил укладення договорів у сфері ЗЕД, норм Митного кодексу України, міжнародних договорів, правил Інкотермс, спеціальних вимог щодо ввезення/вивезення окремих видів товарів/продукції/сировини тощо.
Втрата статусу е-резидента
Підставами для скасування статусу е-резидента (п. 70-1.4 ПКУ) є:
а) за власним бажанням - подання іноземцем заяви про скасування статусу е-резидента (шляхом подання відповідної реєстраційної заяви через “Дію”, ч. 4 ст. 18 Закону №755);
б) анулювання статусу е-резидента на підставі рішення Мінцифри, зокрема, у разі отримання інформації про:
- смерть особи, визнання її безвісно відсутньою;
- обмеження цивільної дієздатності особи або визнання її недієздатною;
- якщо особа підпадає під ознаки, які не дозволяють особі реєструватись е-резидентом (п. 70-1.2 ПКУ);
в) закінчення строку дії КЕП за умови, що е-резидент не продовжить його протягом одного місяця з дня завершення строку дії. Вочевидь, у такому разі також має бути або рішення Мінцифри, або автоматичне внесення відомостей про таку втрату до інформаційної системи "Е-резидент" та до ЄДР. Проте наразі такого уточнення Закон №2654 не містить. Можливо, про це буде прямо вказано у відповідному порядку реєстрації та ведення системи "Е-резидент", що визначається КМУ.
Іноземець втрачає статус е-резидента з дня, наступного за днем внесення запису про скасування статусу е-резидента до інформаційної системи "Е-резидент".
У разі отримання інформації про втрату особою статусу е-резидента контролюючий орган автоматично знімає з обліку таку особу.
Замість висновку
Очевидно, що цей Закон ще будуть уточнювати. Але навіть у поточній редакції він надає можливість іноземцям не тільки право вести бізнес в Україні, не перетинаючи кордону нашої держави. Він створює досить комфортні податкові умови.
З 2023 року іноземці отримали можливість вести бізнес фактично онлайн на території України, не маючи жодних проблем з обліком, сплатою податків та поданням звітності.
Лише питання оподаткування таких доходів у країні резидентства може викликати ряд питань, як й питання вирішення спорів між контрагентами, укладення договорів та інших питань, які так чи інакше будуть супроводжувати такий новий, але привабливий та специфічний спосіб ведення бізнесу.