Якщо порядку допуску та супроводження перевірок податкових органів приділяють достатньо уваги, то до перевірок інших держорганів ми звертаємося значно рідше, та й перевірки вони проводять не так часто...
Проте перевірки Держінспекції з праці — не така вже й рідкість. Тут слід нагадати, що вони регламентуються, зокрема:
— Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі — Закон про держнагляд);
— Указом Президента «Про Положення про Державну інспекцію України з питань праці»;
— Порядком проведення перевірок посадовими особами Держінспекції з праці, затвердженим Наказом Мінсоцполітики 02.07.2012 р. №390);
— Міжнародними конвенціями 1947 року №81 про інспекцію праці у промисловості та торгівлі та 1969 року №129 про інспекцію праці в сільському господарстві.
У коментованому Листі Держінспекція зазначає, що перед допуском до перевірки госпсуб'єкт повинен зажадати від інспектора:
1) пред'явити службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю);
2) надати госпсуб'єкту копію посвідчення (направлення) на перевірку.
При цьому госпсуб'єкт не має права вимагати від інспектора надати копію службового посвідчення. Водночас Держінспекція не заперечує проти можливості розписатися у Журналі перевірок, де і зазначити номер службового посвідчення, дату і П.І.Б. особи, яка прийшла на перевірку за направленням. Форма Журналу затверджена Наказом Держкомпідприємництва від 10.08.98 р. №18.
Такі заходи більшість підприємств практикує досить давно, що забезпечує до певної міри законність допуску до перевірки та визначає режим допуску перевіряльників на територію підприємства.
У Листі Держінспекція розглядає ще один досить пікантний нюанс — супровід перевіряльників під час перевірки.
На практиці це виглядає так: після пред'явлення та розпису у Журналі перевірок певна особа (працівник підприємства) супроводжує відповідного(их) перевіряльника(ів), що полягає у:
- визначенні місця (приміщення) для проведення перевірки,
- повідомлення про порядок роботи підприємства (окремих підрозділів), порядок надання документів (оригіналів, копій тощо), зустрічі (за потреби) з керівниками підрозділів, а також (не)можливість вільно пересуватися територією підприємства з метою визначення дотримання вимог законодавства про працю.
Держінспекція досить сухо висловилася щодо цього: статтею 31 Кодексу законів про працю встановлено пряму заборону вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. ... у разі якщо виконання таких обов'язків визначене умовами трудового договору працівника, жодних додаткових застережень щодо вчинення таких дій законодавством не передбачено.
Цілком зрозуміло, що від ситуація із закріпленням за інспектором з праці працівника підприємства на період перевірки Держінспекція не в захваті.
Проте, на нашу думку, такий захід не суперечить чинному законодавству — принаймні, якщо Закон про держнагляд дозволяє фіксувати проведення перевірки чи окремих дій перевіряльників засобами аудіо- та відеотехніки, то і супровід інспекторів будь-ким із працівників жодним чином не порушує його вимог.
А щодо визначення таких обов'язків у трудовому договорі, то Закон про держнагляд не вимагає призначення спеціального(их) працівника(ів) для здійснення такої фіксації. Для цього керівник може скористатися наказом по підприємству.