Державна регуляторна служба нагадує, що відповідно до статті 10 Закону про контроль суб’єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.
Відповідно до частини другої ст. 5 Закону про контроль уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом 5-ти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством.
Отже, наявність затверджених та оприлюднених на власних офіційних веб-сайтах уніфікованих форм актів з переліком питань є однією з умов, що уможливлюють проведення перевірок органами державного нагляду (контролю) суб’єктів господарювання.
Вихід на перевірку суб’єктів господарювання органів державного нагляду (контролю), які не мають затверджених та оприлюднених на власних офіційних веб-сайтах уніфікованих форм актів з переліком питань не відповідатиме вимогам законодавства.
Такі дії органів державного нагляду (контролю) не відповідатимуть вимогам законодавства навіть у випадку, якщо в цих органах державного нагляду (контролю) затверджені уніфіковані форми актів, в яких передбачаються переліки питань залежно від ступеня ризику, але вони не оприлюднені на офіційних веб-сайтах цих органів державного нагляду (контролю).
Відповідно до ст. 1 Закону про контроль органами державного нагляду (контролю) є уповноважені законом центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи, державні колегіальні органи, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування.
Статтею 16 Закону «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції.
Згідно з положеннями статті 21 цього ж Закону центральні органи виконавчої влади можуть утворювати територіальні органи як юридичні особи публічного права за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, КМУ, або як структурні підрозділи апарату центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, та Кабінетом Міністрів України.
Територіальні органи центрального органу виконавчої влади створюються у випадках, коли їх створення передбачено положенням про центральний орган виконавчої влади. Пунктом 3 Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади визначено, що завданням територіальних органів є реалізація повноважень міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Таким чином, юридично територіальний орган центрального органу виконавчої влади не визначається законом як окремий суб’єкт у сфері державного управління, а всі його владні повноваження є похідними від повноважень центрального органу виконавчої влади і обмежені їх рамками.І ншими словами, територіальний орган центрального органу виконавчої влади співвідноситься з центральним органом виконавчої влади як невід’ємна частина цілого.
Враховуючи зазначене, уніфіковані форми актів з переліком питань, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) повинні бути оприлюднені на його офіційному веб-сайті, тобто на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, та не потребують додаткового оприлюднення на офіційних веб-сайтах його територіальних органів.
На думку ДРС зазначені вимоги поширюються не тільки на центральні органи виконавчої влади, як органи державного нагляду (контролю), а й на інші органи державного нагляду (контролю), визначені статтею 1 Закону про контроль.
****
Читайте також: