Вищий спеціалізований суд з розгляду кримінальних і цивільних справ узагальнив судову практику щодо розгляду судами у 2010 ? 2011 рр. цивільних справ про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.
Судом серед інших було розглянуто і питання про суб’єктний склад спорів про відшкодування шкоди, заподіяної згаданим джерелом.
До помилкових ВССУ відніс рішення судів про стягнення заподіяної джерелом підвищеної небезпеки шкоди з власника транспортного засобу й особи, яка ним керувала під час ДТП, солідарно. На думку суду, з норм статей 1166, 1167, 1187, 1190 Цивільного кодексу не випливає, що один лише статус власника джерела підвищеної небезпеки вже є підставою для цивільної відповідальності особи.
Також ВССУ зазначив, що вирішуючи питання про притягання тієї чи іншої особи до відповідальності на підставі статті 1187 ЦК, судам слід визначити дві основні ознаки власника джерела підвищеної небезпеки: юридичну і матеріальну (фактичну).
Юридична ознака полягає в тому, що особа на відповідних правових підставах володіє об’єктом, діяльність з яким належить до джерел підвищеної небезпеки. Матеріальна ознака полягає в тому, що особа при цьому повинна фактично володіти об’єктом — експлуатувати його, використовувати, зберігати, утримувати. Ці дві ознаки власника повинні мати місце, як правило, за винятком передбачених законом випадків.
Якщо керування джерелом підвищеної небезпеки передається без належного правового оформлення (наприклад, транспортний засіб передавався без договору, довіреності тощо), вважається, що об’єкт не виходить із володіння власника (іншого безпосереднього титульного власника). У таких випадках саме він буде тією особою, яка повинна відповідати за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду.
