З 1 червня до 17 липня 2012 року податковий орган (відповідач) провів планову виїзну перевірку позивача за період з 1 квітня 2010 року до 31 березня 2012 року.
Виявлені порушення: в акті перевірки зазначено, що ПрАТ на порушення пункту 1.22, підпункту 5.2.1 Закону про прибуток завищило валові витрати за ІІІ квартал 2010 року внаслідок непроведення коригування у бік зменшення валових витрат за дебіторською заборгованістю з перерахованої передплати.
Ситуація: 26 вересня 2007 року між ПрАТ і ТОВ укладено договір, відповідно до якого продавець зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець — прийняти й оплатити його. Будь-яких строків поставки товару ні у договорі, ні у специфікації, складеній до договору, не визначено.
ПрАТ перерахувало кошти відповідно до цього договору платіжними дорученнями. Станом на період перевірки та на час розгляду справи постачання товару не відбулося.
1 вересня 2010 року між сторонами договору підписано додаткову угоду, відповідно до якої строк постачання за договором від 26 вересня 2007 року перенесено на 31 грудня 2013 року. Під час перевірки податковому органу було надано, зокрема, акт звірки взаєморозрахунків між сторонами зазначеного договору станом на 1 вересня 2010 р. стосовно наявності заборгованості на суму 10 млн грн.
Позиція суду: додаткова угода та акт звірки взаєморозрахунків не можуть вважатися діями, які б свідчили, що боржник визнав себе зобов'язаною особою щодо кредитора, і ці документи не можуть вважатися підставою для переривання перебігу строку позовної давності стосовно заборгованості боржника ТОВ.
Акт звірки взаєморозрахунків не фіксує здійснення жодних господарських операцій, містить у собі лише зведені відомості про бухоблік, додаткова угода до договору не містить у собі визнання боржником свого боргу, а тільки визначає строк постачання товару поза межами позовної давності, яка закінчується 28 вересня 2010 року.
Нагадаємо, що відповідно до статті 256 ЦКУ позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
ПрАТ ані податковому органу, ані суду не надало письмового договору про збільшення строку позовної давності за зазначеним договором.
Отже, суд вважає, що у тих випадках, коли передбачалося виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу строку позовної давності щодо інших частин (платежів).