Статтею 235 КЗпП визначено вичерпний перелік випадків, коли повинна проводитися виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У ч. 2 цієї статті встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік, - інформує "ЗІБ".
Однак у справі №6-2757цс16, рішення в якій переглядалося, позивачку не було звільнено з роботи. Натомість на підставі наказу роботодавця (який вона не оскаржувала) змінено істотні умови праці, зокрема встановлено неповний робочий тиждень з виплатою 0,2 ставки посадового окладу. Про це вона була повідомлена з дотриманням вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП, її вихід на роботу раз на тиждень підтверджується табелями обліку робочого часу. Оплата праці проводилася пропорційно відпрацьованому часу, що відповідає вимогам ст. 56 Кодексу.