Втрата довіри = нанесення шкоди
Нагадаємо, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП).
Втім, як правильно слід розуміти право роботодавця на звільнення:
- чи достатньо виявлення роботодавцем винних дій працівника?
- чи такі винні дії обов’язково повинні мати негативні наслідки для роботодавця — втрата коштів, нанесення матеріальної шкоди, пошкодження/втрата ТМЦ тощо?
ВСУ у постанові від 20.04.2016 р. у справі №6-100цс16 зазначив, що розірвання трудового договору за підстав втрати довір’я можливе за таких умов:
1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо);
2) винна дія працівника;
3) втрата довір’я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.
Правовий аналіз норми п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідківчи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов’язкової умови для звільнення працівника.
Звільнення з підстави втрати довір’я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають роботодавцю підстави для втрати до нього довір’я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
ВАЖЛИВО! Під час розгляду таких справ для суду важливим є з’ясування наступних фактів:
- чи відноситься працівник до осіб, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності,
- чи становить виконання операцій, пов’язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов’язків працівника;
- чи має виконання ним зазначених дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.
Яких саме працівників це стосується?
Чомусь серед бухгалтерів та керівників поширена думка, що це може стосуватись виключно бухгалтера, касира, осіб на складських приміщеннях, інших осіб, які укладають договори про матеріальну відповідальність. При цьому, іншого персоналу (наприклад, менеджерів, водіїв, інших працівників, яким на певний час довіряють вчинити дії за дорученням (отримати та перевести ТМЦ) одноразово), таке ніколи не торкнеться.
Зауважимо, що для касирів, як показує судова практика (ухвала ВССУ від 27.09.2017 р. у справі 520/2850/16-ц), цілком достатнім є фіксування за результатами службового розслідування виявленого працівниками банку факту порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями (наприклад, оформлення операцій з видачі готівки без відома клієнтів банку за підписом самого касира).
В одній зі справ ВССУ зазначив, що враховуючи роз'яснення абз. 2 п. 28 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 р. №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", а також розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей, можна дійти висновку: основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт. (ухвала ВССУ від 11.10.2017 р., справа №130/2120/16-ц).
Така загальна позиція касаційної інстанції призвела до визнання іншим судовим рішенням (Ухвала ВССУ від 04.10.2017 р., справа №447/3003/15) правомірним не лише звільнення водія із виконанням функцій експедитора, робота якого була пов'язана із перевезенням матеріальних цінностей, а стягнення з нього матеріальних збитків. Під час прийняття на роботу з ним було укладеного договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, за яким такий водій отримав під звіт, зокрема, сервісну картку UTA для оплати безготівковими коштами проїзду платними автомобільними дорогами. Згодом роботодавцем був виявлений факт перевитрат коштів з картки UTA, що підтверджено документально.
Однією з умов укладення договору про повну матеріальну відповідальність є виконання працівником роботи, безпосередньо пов'язаної зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням в процесі виробництва цінностей.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 134 КЗпП відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їхньої вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.
Під іншими разовими документами слід розуміти накладні, відомості, рахунки-фактури тощо, передбачені відповідними правилами забезпечення первинного бухгалтерського обліку. Накладними або іншими документами оформляється видача матеріальних цінностей зі складів, торгових залів для відправлення їх в інші організації, для торгівлі з лотків, у кіосках тощо.
Працівник, який одержав майно або інші цінності за довіреністю або іншим разовим документом, відповідає за їх втрату, недостачу, ушкодження або псування.
Висновок
Як показує коментоване судове рішення, роботодавець може звільнити будь-якого працівника на підставі втрати довір’я (п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП).
І це стосується не лише осіб, які за посадою безпосередньо працюють з ТМЦ, а також й інший персонал, який одержує майно чи інші цінності під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами (у т.ч. й водія).