Коментар до Постанови ВСУ від 16.08.2017 р. у справі №6-1231цс17
Згідно зі ст. 116 КЗпП про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. А виплата має бути проведена у день звільнення (якщо, звісно, працівник працює в цей день).
Втім, деякі роботодавці цим обов’язком надати працівнику інформацію нехтують. В результаті працівник не знає, яку суму він має отримати при звільненні. І не знає, чи повністю він отримав усе належне.
Нагадаємо, що відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тлумачення цієї норми надано рішенням КСУ від 15.10.2013 р. №9-рп/2013. Так, суд зазначив, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком, незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Проте, як бути працівнику, який звільнився, але не має достатньої інформації про нараховані суми оплати праці, дотримання інших гарантій трудового законодавства?
Бувають й інші випадки, коли отримання документа з такою інформацією (не на дату звільнення, а за певний період) від колишнього роботодавця є необхідним (подання декларації про доходи, оформлення державної допомоги тощо).
Чи має право отримати таку інформацію колишній працівник? Так, має.
Фізична особа має право на запитування у свого колишнього роботодавця будь-якої особистої інформації, що стосується його трудових обов’язків та оплати праці, керуючись при цьому приписами ст. 34 Конституції, ст. 302 ЦКУ, ст. 7 Закону «Про інформацію», ст. 1 Закону «Про звернення громадян».
Яку саме інформацію може вимагати колишній працівник?
Як виявилось, не лише про нараховану та виплачену йому зарплату і сплачені з неї податки.
За коментованою нами судовою справою, колишній працівник просив роботодавця надати наступну інформацію:
Усе про зарплату і кадри –
у вашій поштовій скриньці!
Нова тематична розсилка від редакції. Ви точно нічого не пропустите
ПідписатисьХочете подивитись, як це виглядає?
- інформацію щодо загальної суми заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, розмірів і підстав відрахувань та утримань із його заробітної плати помісячно за весь період роботи;
- належним чином засвідчені копії документів, а саме: всіх наказів, якими фізособі надавались відпустки за весь період роботи;
- довідку (інформацію) про те, де саме територіально знаходилось робоче місце фізособи та кому з службових осіб він підпорядковувався протягом всього періоду роботи;
- довідку (інформацію) про дату та суму виплати грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за весь період роботи;
- довідку (інформацію) про дату та суму виплати грошової компенсації за невикористану додаткову щорічну відпустку за весь період роботи;
- довідку (інформацію) про дати та суми виплат за всі надані відпустки за певний період роботи із зазначенням виду відпустки, кількості днів відпустки, періоду, за який відпустка надається.
Суд визнав, що працівник мав право таку інформацію отримати
ЦКУ врегульовано особисте немайнове право особи на інформацію, що також включає в себе право на отримання інформації колишнього працівника у сфері трудових відносин, у т.ч. кола трудових обов’язків, оплати праці (відрахувань, утримань тощо), виплати всіх належних сум основних та додаткових компенсацій, іншої інформації щодо істотних умов його праці.
Якщо роботодавець відмовляє у наданні інформації або надає не повністю
Як показало коментоване судове рішення, роботодавець на всі питання письмового запиту колишнього працівника надав лише інформацію про нараховану заробітну плату за весь період його роботи 2001- 2004 роки.
Колишній працівник, не задоволений відповіддю, вирішив звернутись до суду та вимагати за судовим рішенням надати йому повну інформацію на письмове звернення.
Але тут виникла ще одна проблема: у які строки особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права на отримання інформації у разі відмови роботодавця? Адже відповідь (хоч й не повна) датована 2011 роком, а позовна заява подана лише у 2016 році?
І це ще не все... Суд нагадав, що колишній працівник має право на ознайомлення з розмірами оплати праці, змістом наказів, відповідно до яких йому надавались відпустки та іншою інформацією, що стосується його особисто на підставі ст. 110 КЗпП. Тож, таку інформацію він мав отримати ще за існування трудових відносин.
І ще одне питання: оскільки працівник вимагав надання інформації, пов’язаної з його трудовою діяльністю, він звернувся до суду за захистом своїх трудових чи немайнових прав? Адже норм КЗпП роботодавець дотримався. А подання додаткової інформації (зокрема, копій всіх наказів про відпустки) звільненому працівнику КЗпП не вимагає.
Тож, як бачимо, справа виявилась не з простих та для практичного застосування потребувала висновків ВСУ.
Відповідаючи на всі поставлені вище питання, з огляду на висновки ВСУ у коментованому нами рішенні, слід окреслити такі основні моменти:
1) отримання інформації, пов’язаною з трудовою діяльністю працівника за період дії трудового договору, регулюється ЦКУ, а не КзпП;
2) колишньому працівнику належить право на запитування у роботодавця інформації, що стосується його особисто, і така інформація не належить до комерційної таємниці чи іншої таємниці, що захищена законом;
3) інформація щодо розміру оплати праці, змісту наказів, відповідно до яких колишньому працівнику надавались відпустки та іншою інформацією, що стосується його особисто на підставі статті 110 КЗпП, є його особистим немайновим правом. Позовна давність до вимоги про захист якого не застосовується.
Отже, можна констатувати той факт, що колишній працівник має право звернутись до роботодавця за інформацією у будь-який час після звільнення, а роботодавець зобов’язаний надати таку інформацію у повному обсязі. Інакше колишній працівник має право вимагати надати таку інформацію через суд, оскільки це його немайнове право, яке захищається ЦКУ та може бути витребоване судом без обмеження строку позовної давності.