Постанова ВГСУ від 13.09.2017 р. у справі №922/4783/16
Відносинам підряду в ЦКУ присвячена ціла глава. Тож, здавалось, що ніби такі питання як підписання актів та врегулювання претензій (виправлення виявлених недоліків, дефектів) достатньо детально прописані та роз’яснені.
Водночас умови оплату підрядних робіт, як правило, встановлюються договором. І часто прив’язані до дати оформлення актів прийому-передачі виконаних робіт. Наприклад, “Розрахунки за виконані підрядні роботи здійснюються протягом 10 календарних днів після підписання актів виконаних робіт (форма КБ-2, КБ-3) уповноваженими представниками сторін.”
Таким чином, замовник має можливість відтерміновувати оплату на невизначений термін, якщо акт не підписаний хоча би однією стороною (наприклад, ним самим).
Створення таких ситуацій стимулює підрядників шукати способи спонукати замовника до підписання акту. І можливостей у нього є багато. Часто договори містять правила призупинення робіт до внесення коштів, оплати штрафних санкцій за значні протермінування з оплати завершеного етапу, вдаються до спроби розірвати договір тощо. Проте і це не завжди приводить до бажаного результату — замовник не підписує акт без жодних пояснень, а підрядник не отримує оплату за свою роботу.
Що з цього приводу каже закон?
Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦКУ замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її та в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Пунктом 4 ст. 882 ЦКУ передбачено, що передавання робіт підрядчиком і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї зі сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Дії підрядника в разі відмови замовника підписати акт
Як показує практика, підрядники звертаються до таких способів для підтвердження відмови замовника як листування, складення листів-претензій, актів-звірок, влаштування переговорів тощо.
Звісно, ми не виключаємо, що все це іноді спрацьовує — замовник письмово, усно під запис визнає, що між ним та підрядником виникла суперечка, і поки вона не буде вирішена, замовник акт не підпише. Проте це все варто віднести до доказів необґрунтованої відмови та має лягти в основу позову, а не є фіксуванням самого факту відмови.
Адже, не підписуючи акт, замовник тим самим не виконує своє зобов’язання належним чином, а отже порушує ст. 526 ЦКУ. Особливо, якщо обов’язок замовника оплатити послуги безпосередньо залежить за договором від конкретної обставини - підписання акта приймання-передачі робіт.
ВГСУ вказує підряднику на те, що він не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання. Зробити це можна безпосередньо на самому акті (скажімо, замість підпису з боку замовника).
Далі підрядник підписує акт зі своєї сторони та звертається до суду з позовом про стягнення грошових коштів за виконану роботу.
При цьому самі факти та докази необґрунтованої відмови замовника від підписання акту виконаних робіт вже подаються суду разом з позовною заявою. І тут всі листування, претензії, відео та інше можуть стати доказами необґрунтованої відмови замовника від підписання акту.
І вже суд оцінюючи дії підрядника та замовника або визнає відмову замовнику необґрунтованою, або визнає недійсним акт, підписаний лише підрядником (якщо відмова замовника була законною та мала підстави). Від цього й буде залежати судове рішення — задоволення у позові з оплатою коштів або відмова.
Висновок
Ні закон, ні суд не можуть спонукати будь-яку сторону договору підряду підписати акт приймання-передачі виконаних робіт.
Але суд вважає, що непідписання такого акту ще не є порушенням прав підрядника. Тому захистити свої інтереси підрядник може шляхом звернення до суду за примусовим стягненням коштів в оплату за фактично виконані роботи, незалежно від того, чи підписаний акт замовником, чи ні (якщо у замовника своєчасно не виникло претензій до їх якості згідно з ч. 1 ст. 853 ЦКУ).