Помилка в коді бюджетної класифікацій
Платник податків вчасно сплатив ПДВ до державного бюджету. Проте помилково зазначив в платіжному дорученні інший код бюджетної класифікації. В результаті, у нього утворився податковий борг в розмірі 40 тис. грн. Але штрафом за несплату податку справа не обмежилася.
Оскільки платник перебував на четвертій групі єдиного податку, контролюючий орган прийняв рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку на підставі пп. 291.5-1.3 ПКУ. Згідно з вказаної статті, не може бути платником єдиного податку IV групи суб’єкт господарювання, який станом на 1 січня базового року має податковий борг.
Платник звернувся до суду і виграв. Хоча податківці й оскаржували рішення судів першої інстанції, Верховний Суд став на бік платника податків і скаргу не підтримав.
Повний текст постанови Верховного Суду від 12.04.2018 р. по справі №804/2100/17 можна переглянути тут>>
Що платник податків отримав в результаті? Позов, який він подавав і за яким рішення було прийнято на його користь, вимагав визнати протиправність рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку, оскільки відсутність у позивача податкового боргу унеможливлює таке анулювання. Тобто, однією справою вбивалися два зайці: і визнавалася відсутність податкового боргу, і податківці змушені відновити платника єдиного податку датою анулювання його реєстрації.
Суд захистив права платника з таким нормативним обґрунтуванням. Згідно зі ст. 43 БКУ, казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у НБУ.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 БКУ, податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Таким чином, Суд заявив, що платник вчинив дії, спрямовані на перерахування грошового зобов'язання до Державного бюджету. При цьому помилкове визначення коду бюджетної класифікації під час сплати суми податкового зобов'язання, не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання.
Тому відсутні підстави для висновку про наявність у платника податкового боргу з ПДВ. А порушення порядку відображення сум сплачених податкових зобов'язань в системі електронного адміністрування ПДВ не доводить наявність у платника податкового боргу.
Висновки:
Отже, якщо гроші потрапили до державного бюджету, неможливо стверджувати про наявність податкового боргу та застосовувати санкції за несплату податків. В той же час, якщо уважно перевіряти правильність складання платіжних доручень та актуальність реквізитів, за якими відбувається сплата до бюджету, не доведеться потім відстоювати свої права в судовому порядку.
Благодійна допомога та ПДВ
Товариство вирішило надати благодійну допомогу одному фонду. Предмет допомоги – раніше придбане майно, за яким Товариство скористалося правом на податковий кредит.
Під час податкової перевірки контролюючий орган вирішив, що Товариству потрібно сплатити ПДВ з суми благодійної допомоги. Підстава – п. 198.5 ПКУ: платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання за товарами, придбаними з ПДВ, у разі якщо такі товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника.
На думку ДФС, благодійна допомога – це операція, що не є господарською діяльністю, тому особи, які допомагають іншим, повинні сплатити суму ПДВ з розміру такої допомоги.
Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав та відстояло своє право ПЗ з ПДВ не нараховувати. Повний текст постанови Верховного Суду від 10.04.2018 р. по справі №826/31/13-а можна переглянути тут>>
В судовому рішенні Верховний Суд посилається на пп. 197.1.15 ПКУ: від оподаткування ПДВ звільняються операції з надання благодійної допомоги, зокрема безоплатне постачання товарів/послуг благодійним організаціям, а також надання такої допомоги благодійними організаціями набувачам благодійної допомоги.
Висновки:
З одного боку добре, коли Верховний Суд стає на сторону платника в спорах з фіскальною службою.
З іншого боку, наскільки таке рішення відповідає нормам ПКУ, не так однозначно. Адже ДФС вимагало визнати ПЗ з ПДВ не за операцією з безоплатного постачання товарів від Товариства до благодійного фонду (про яку йдеться в пп. 197.1.15 ПКУ). Натомість, ДФС зазначала, що придбаний з ПДВ товар не використовувався в господарських операціях Товариства, тому закон вимагає нівелювати суму податкового кредиту, яким Товариство скористалося при сплаті ПДВ. Для цього в ПКУ існує п. 198.5, за яким податківці й вимагали визнати ПЗ з ПДВ (виходячи з ціни придбання таких товарів).
Аналогічної позиції податківці дотримуються і в своїх роз’ясненнях. Наприклад, у листі від 23.12.2016 р. №27796 ДФС погоджується з тим, що надання благодійної допомоги не оподатковується ПДВ згідно пп. 197.1.15 ПКУ. Проте, в даному листі є також посилання на п. 198.5 ПКУ та наголошується необхідність нараховувати ПЗ з ПДВ при здійсненні операцій, що не є господарською діяльністю.
Можливо, в даному випадку доопрацювання потребує ПКУ (із урахуванням судової практики), адже товариства, які надають благодійну допомогу, не повинні турбуватися, що їм доведеться за це платити податковими перевірками, донарахованим ПДВ, штрафами та судовою тяганиною.
Встановлення факту нелегального продажу алкоголю
ДФС провела фактичну перевірку фізичної особи-підприємця. Контролюючим органом встановлено, що ФОП здійснював продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці. При цьому ФОП не має статусу суб'єкта господарювання у сфері громадського харчування.
Так, згідно з ст. 15-3 Закону про обіг спирту, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону, за порушення вимог ст. 15-3 Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 6 800 гривень.
Проте Верховний Суд став на бік ФОП, адже в правосудді важливо не лише факт порушення, але й додержання контролюючим органом всіх процедур та допустимість і достатність доказів. Повний текст постанови Верховного Суду від 17.04.2018 р. по справі №809/1218/17 можна переглянути тут>>
Оскільки в акті про результати фактичної перевірки не зазначено, як саме було встановлено факт продажу алкогольних напоїв, зокрема, яка марка вина була реалізована, кому реалізована, за якою ціною і в якій кількості та не наведено доказів такого споживання, то в такому випадку відсутнє порушення ФОП вимог законодавства.
Суд зазначив, що неналежне оформлення результатів перевірки, зокрема не зазначення в акті конкретних ідентифікуючих відомостей, не підтверджують факт вчинення Платником порушень, які відображені в акті перевірки.
Висновки:
Тут все просто. Якщо Ви навіть порушили закон, у Вас є шанс уникнути відповідальності, якщо перевірка податківців була проведена з порушенням їх обов’язків.