Коментар до Постанови Великої Палати ВС від 04.07.2018 р. у справі №761/12665/14-ц
Зобов'язання виражене у іноземній валюті та контрагент заборгував значну суму. У який валюті має розрахуватись боржник? Чи врятує ситуацію судове рішення?
Загалом наприкінці 2017 року Верховним Судом у постанові від 13.09.2017 р. у справі №6-1445цс17 був викладений висновок щодо застосування норм п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону №606-XIV (який втратив чинність 05.01.2017 р.). Згідно з ним, під час перевірки фактичного виконання боржником в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом та закінчення з цих підстав виконавчого провадження, державний виконавець не наділений повноваженнями змінювати суму заборгованості, яку розраховано та визначено судовим рішенням у національній валюті.
Отже, якщо зобов'язання виражене у іноземній валюті, суди, задовольняючи позов про стягення боргу, вказують у резолютивній частині рішення суму до стягнення у валюті та одночасно еквівалент у гривні за курсом НБУ на дату прийняття рішення.
А коли рішення потрапляє до виконавчої служби, виконавець стягує суму саме у гривні. Чому саме у гривні, чому не у валюті? Адже судове рішення не вказує, в якій саме валюті має бути сплачена заборгована сума: у валюті чи виключно у гривні.
По суті, саме щодо цього питання і виник спір, що став предметом розгляду коментованої нами справи.
При цьому суди при винесенні своїх рішень останнім часом посилалися саме на правову позицію ВСУ у вищенаведеній постанові від 13.09.2017 р. у справі №6-1445цс17. Проте у коментованій справі велика палата ВС вирішила відійти від цієї позиції.
Суть справи
Іноземець скористався послугами української авіакомпанії. Однак у кінцевому пункті перельоту його багаж зник. Він звернувся до українського суду та просив стягнути страхову суму за багаж, але у валюті. В результаті розгляду претензії іноземця, авіакомпанія, посилаючись на статтю 22 Варшавської конвенції та ряд норм чинного законодавства, погодилася компенсувати вартість втраченого багажу із розрахунку 20 доларів США за 1 кг вагової недостачі, що становить 308 доларів США за 15.4 кг багажу.
Враховуючи факт наявності зобов'язань при страхуванні вантажу перед іноземцем у валюті (який, до речі, й авіаквиток оплатив у валюті), суд таки задовольнив цю суму у 308 доларів США, однак у своєму рішенні він вказав на еквівалент стягнутої валюти за офіційним курсом НБУ станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції, що становила 4746,28 грн.
Державним виконавцем після сплати суми у розмірі 4 746,28 грн іноземцю у повному обсязі виконавче провадження було закрите (рішення виконане повністю).
Іноземця таке виконання рішення обурило. На його думку, суд задовольнив йог позов на суму у 308 доларів США. Іноземець повторно звернувся до суду, але на цей раз поскаржився вже на дії державного виконавця. І Велика палата Верховного Суду таки пристала на його бік.
Основні аргументи
Ухвалюючи рішення у цій справі, ВС вказує на те, що суд визначив суму боргу до стягнення за втрачений вантаж в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення.
Відтак саме зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, й внесло двозначність до розуміння суті обов'язку авіакомпанії, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця.
При цьому ВС вважає, що у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.
Такий висновок ВС обгрунтовує наступним:
1) Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦКУ).
Моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою (п. 30.1 Закону №2346-ІІІ).
При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.
2) Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті були визначені у ст. 53 Закону №606-XIV, ч.3 якої каже: “у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець... дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.”
Увага! Чинним Законом "Про виконавче провадження", а саме у ч. 3 ст. 53, міститься цілком аналогічна норма. Різниця лише в тому, що на сьогодні ця норма поширена ще й на приватних виконавців.
Той самий гривневий еквівалент суми зобов’язання в інвалюті – чи діє така аналогія для договорів між резидентами?
ВС коментованим рішенням посилається на норми ЦКУ, які дають право визначати в договорах з госпсуб'єктами та фізособами грошові зобов’язання не лише у гривні, а й у валюті. Звісно, тут є нюанс – погашати такі зобов’язання слід у гривні. Але сума такого зобов’язання через коливання курсів іноземних валют може суттєво зрости на момент звернення до суду.
Основне правило таке: якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 3 ст. 533 ЦКУ)
Як це виглядає на практиці - див. Приклад.
Приклад. Умовами договору поставки визначено, що покупець має сплатити за товар постачальнику суму у розмірі 100 доларів США, в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на дату платежу. Чи має право постачальник у такому раз стягувати суму боргу саме у валюті зобов'язання — у доларах США?
З огляду на позицію ВС, якщо покупець не сплатить гривневий еквівалент вартості товару в обумовлені договором поставки строки, то постачальник не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості саме у гривневому еквіваленті валюти на дату платежу. При цьому суд може прийняти рішення і про погашення боргу певною сумою суми іноземної валюти.
Навіть якщо ні, це може мати такі наслідки, що сплачувати боржник буде гривню. Однак платити покупцю доведеться за курсом НБУ на дату платежу – якщо суму боргу не буде зафіксовано в гривні на момент винесення судового рішення.
Втім, ще раз нагадаємо, що коментована справа стосується відшкодування шкоди за втрачений вантаж іноземцю. Тому практика застосування висновків Великої палати ВС ще дасть про себе знати.
Водночас тут є й інший бік проблеми — чи погодиться боржник-резидент на такий порядок примусового виконання судового рішення? Адже закуповувати валюту та нести ризики зміни курсів валют буде саме він.
На сьогодні визначення зобов'язання у валюті у госпдоговорах між резидентами України більше пов'язане із захистом від інфляції. Тому, чи матимуть значного практичного поширення в договорах такі висновки ВС, наразі сказати складно. Але нехтувати ними ми вже не зможемо.