Фабула судового акта: Відповідним наказом по Товариству з обмеженою відповідальнім (ТОВ, відповідач) позивача було прийнято на роботу на посаду заступника генерального директора, а на виконання протоколу загальних зборів учасників ТОВ – призначено виконуючим обов'язки генерального директора з окладом згідно штатного розкладу у зв'язку з звільненням з цієї посади попереднього директора. В подальшому наказом ТОВ з позивачем припинено трудовий договір із та звільнено його на підставі ст. 38 КЗпП за власним бажанням.
Як видно з матеріалів справи, позивач обіймав посаду заступника генерального директора ТОВ з 16 липня 2012 року по 19 січня 2015 року, а в період із 01 серпня 2012 року по 23 січня 2013 року – виконував обов'язки генерального директора ТОВ. Оплата праці за вказаний період проводилась відповідно до штатного розпису за окладом заступника генерального директора в розмірі 18 500,00 грн, а не окладом генерального директора в розмірі 120 480,00 грн.
Саме тому позивач просив стягнути з ТОВ суму недоплаченої йому заробітної плати, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати з урахуванням індексу інфляції.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом позов був задоволений, – стягнуто з ТОВ невиплачену заробітну плату за період із 01 серпня 2012 року по 23 січня 2013 року у сумі 576 850,00 грн та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у сумі 447 010,54 грн, а всього 1 023 860,54 грн.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, розглянувши касаційну скаргу ТОВ, відхилив її, залишив судові рішення без змін. При цьому колегія суддів зазначила, що порядок оформлення та оплати праці тимчасового замісництва регулюється роз'ясненням Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.1965 р. №30/39 «Про порядок оплати тимчасового заступництва», затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.1965 р. №820/39 (зі змінами та доповненнями, внесеними від 11.12.1986 р. №521/30-18). Ці нормативні акти законодавства СРСР є чинними на території України відповідно до постанови ВРУ від 12.09.1991 р. №1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР».
Відповідно до цього абз. 4 п. 2 цього нормативно-правового акту, у разі призначення працівника виконуючим обов'язки за вакантною посадою оплата провадиться за цією посадою.
Що стосується інших складових стягнутої з ТОВ грошової суми, суд зауважив, що компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться підприємством згідно зі ст. 34 Закону України від 24.03.1995 р. №108/95-ВР «Про оплату праці», Законом України від 19.10.2000 р. №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Постановою КМУ від 21.02.2001 р. №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», у разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток. Компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податку й обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення компенсації.
