Фабула судового акта: Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фізична особа-підприємець (ФОП, позивач) подав звернення до ДФС України (відповідач) на отримання податкової консультації, зокрема, з наступних питань: які законодавчі підстави для віднесення витрат, пов`язаних зі сплатою процентів за користування кредитом, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування; яким чином мають відображатися в податковому обліку витрати, пов'язані зі сплатою процентів за користування кредитом, що був взятий для ведення та розвитку власної господарської діяльності платника податків.
Відповідач надав позивачу податкову консультацію, зробивши висновок про те, що ФОП на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат суми погашення кредиту та суми сплачених відсотків, які нараховані платнику податків за користування даним кредитом, незалежно від того, що кредит отримувався на здійснення підприємницької діяльності. Цю податкову консультацію позивач і просив адміністративний суд визнати недійсною та скасувати.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в цій справі погодився саме з рішенням суду першої інстанції, що відмовив ФОП в його позові.
ВС/КАС з огляду на положення пп. 138.1, пп. 139.1 ПКУ (у редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин), вказав на помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо відсутності відповідних законодавчих обмежень на віднесення до складу витрат суми відсотків за користування кредитом, наданим позивачу на здійснення ним господарської діяльності.