«Вісник. Офіційно про податки»
Коментар до Постанови ВС від 08.10.2019 р. у справі №820/5099/18
З обставин справи вбачається, що до початку перевірки (грудень 2017 року) позивач самостійно сплатив суми заборгованості з ПДФО та військового збору. Водночас контролюючий орган, встановивши факт несплати зазначених сум станом на 30.09.2017 р., дійшов висновку про наявність підстав для притягнення платника податків до відповідальності, в тому числі за ст. 127 ПКУ.
На переконання колегії суддів, якщо на момент виявлення порушення контролюючим органом незалежно від періоду, який охоплено перевіркою, самостійно визначену суму податку за вказаний період сплачено у повному обсязі, то такі обставини фактично свідчать не про несплату податку, а про його несвоєчасну сплату, відповідальність за що передбачена положеннями ст. 26 ПКУ.
Аргументи ДФС у касаційній скарзі про те, що у разі невиплати нарахованого доходу на користь громадян та несплати утриманого податку податковий агент має нести відповідальність за ст. 127 ПКУ, колегія суддів вважає помилковими. Зважаючи на самостійну сплату до закінчення податкової перевірки усіх належних сум ПДФО, правильними також є висновки щодо протиправності визначення контролюючим органом і основної суми грошового зобов’язання із ПДФО та військового збору.
Колегія суддів касаційного суду також відхилила доводи податкового органу щодо правильності визначення ним штрафних санкцій у розмірі 50 та 75 %, оскільки у межах зазначеної справи судами було правильно встановлено відсутність у діях позивача складу правопорушення, визначеного у ст. 127 ПКУ, з чим погодився касаційний суд. До того ж застосування штрафних санкцій у зазначених розмірах можливе лише за умови встановлення контролюючим органом протягом 1095 днів факту повторності вчинення платником податків порушення. При цьому кожен факт порушення має бути зафіксовано у порядку встановленому чинним законодавством, тобто шляхом винесення відповідного ППР. Втім з розрахунків до оскаржуваних ППР вбачається, що відповідачем були застосовані штрафні санкції у розмірах 25, 50, 75 % на підставі висновків одного і того ж акта перевірки, що могло б тільки свідчити про наявність одного правопорушення у відповідний період.
Щодо посилань ДФС на правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за приписами ст. 126 ПКУ, колегія суддів касаційного суду зазначає таке. Оскаржуваними ППР застосовано до позивача штрафні санкції за порушення, встановлені як ст. 126, так і ст. 127 ПКУ, за один і той самий період, що не допускається (пп. 116.2 ПКУ). Крім того, внаслідок встановлення в судовому порядку протиправності нарахування позивачеві штрафних санкцій за ст. 127 ПКУ перегляду підлягають і суми нарахованої пені.