Коментар до постанови ВС від 23.10.2019 р., справа №917/1307/18
При укладенні договорів поширеною є фраза щодо строку дії договору, а саме: «договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором».
При цьому, коли ми говоримо про поставку, то ці строки можуть, зокрема:
- встановлюватися окремо у специфікаціях,
- передбачатись у додатках до договору — за виробничої потреби,
- відлічуватись від дати оплати/передоплати,
- бути прив’язані до дати укладення договору.
Але, як виявилось, цей перелік можна продовжувати доволі довго. Так, як показує коментоване рішення, спір виник щодо строків поставки, які були прописані у договорі раніше, ніж дата його підписання.
Як сторони підписували договір поставки?
ПАТ і ТОВ домовились про поставку електронним листуванням, проте договори підписували у паперовому вигляді. Всі ці дії відбувалися так:
- 16.03.2018 року ПАТ надіслало ТОВ електронного листа, в якому перелічило вимоги до якості товару та перелік документів, які ТОВ має надіслати для укладення договору (копія статуту, свідоцтво платника ПДВ та ін.). Того ж дня ТОВ надіслало відскановані копії відповідних документів;
- 27.03.2018 року ПАТ надіслало ТОВ проект Договору та запропонувало переглянути його умови. 30.03.2018 року ПАТ пропонує підписати проект Договору та разом із засвідченими статутними документами привезти Договір в офіс ПАТ в понеділок;
- 02.04.2018 року ТОВ привезло два примірники Договору в офіс ПАТ. Вказані примірники підписані ТОВ, на них міститься його печатка. Увага! За умовами договору за специфікацією від 27.03.2018 р. мала відбутись до 10.04.2018 р. включно. Вартість поставки – 1 млн 300 тис грн.
- ПАТ підписав договір зі свого боку, але відправило його поштою лише 08.05.2018 р. ТОВ отримало свій примірник договору лише 14.05.2018 р. (дані підтверджені з веб-сайту Укрпошти).
Увага! ТОВ повідомило ПАТ електронним листування про отримання договору (ел. лист від 14.05.2018 р.).
І тут все й почалось: 04.05.2018 року ПАТ направляє ТОВ претензію, констатуючи відсутність поставки товару та вимагає до 12:00 07.05.2018 року повідомити про запланований графік поставок. 07.09.2018 року ПАТ повторює свою претензію з аналогічним змістом.
Того ж дня ТОВ направляє ПАТ відповідь, в якій зазначає, що отримало два примірники Договору з підписом та проставленою печаткою ПАТ лише 14 травня 2018 року. Тобто, за твердженням ПАТ, станом на 10.04.2018 року (строк поставки товару) Договір між сторонами ще не був укладений, що унеможливлює здійснення поставки товару. А вже 24.10.2018 р. ПАТ звертається до суду з вимогами негайно у повному обсязі виконати умови договору поставки та стягнути з ТОВ на користь ПАТ 1 млн грн неустойки за порушення строків поставки.
Коли договір починає діяти – з дати договору чи його підписання?
Можливо, цього спору і не було б, якби сторони у договорі скористалися не загальною фразою, яку ми навели на початку, а встановили свої умови набрання договором чинності (укладення договору). Так, у п. 8.1 Договору сторони прописали: «Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, з проставлянням печаток сторін і діє до 31.12.2020 року. Цим сторони підтверджують, що впродовж строку цього договору використовуватимуть у своїй господарській діяльності печатки, в зв`язку з чим, відповідно до ч. 3 ст. 6 та ч. 1 ст. 627 ЦКУ, узгодили обов`язковість скріплення договору, всіх додатків до нього, первинних документів, тощо печатками сторін».
І незважаючи на погоджені короткі строки поставки (договір від 27.03.2018 р., а поставка мала бути до 10.04.2018 р.), у договорі передбачена неустойка за порушення строків поставки в сумі 1 млн грн.
Звісно, що ТОВ не спішило виконувати умови поставки за укладеним договором, адже зрозуміло, що отриманий примірник договору разом із специфікацією на товар 14.05.2018 р. фактично робить неактуальним саму поставку та її строки.
Увага! За таких обставин було б логічно припустити, що сторони мали передомовитися та змінити строки поставки з врахуванням дати отримання примірника договору ТОВ. Але цього не сталося.
Загалом така ситуація не є винятковою – сторони доволі часто обмінюються документами під час або вже після поставки товару. А іноді й постачальники здійснюють поставку товару без будь-яких документів.
Втім, у будь-якому разі, на нашу думку, примірники договору та додатки до нього все ж мають бути у кожної зі сторін договору поставки на руках. Інакше, наслідки невтішні...
У коментованій нами справі кожна сторона вважала, що договір має діяти з дати підписання саме нею. У той час як дата підписання кожною стороною відрізняється на кілька днів, а обмін паперовим документом тривав більше місяця.
До речі, висновки судів відрізняються. Перша інстанція вважала, що ТОВ не порушило умови поставки через визначену сторонами порядку підписання договору. А ось апеляційна інстанція навпаки дійшла висновків, що:
- текст договору не передбачає обов`язок у покупця (ПАТ) повернути підписаний оригінал саме засобами поштового зв`язку та не визначає його як підставу для набрання угодою чинності;
- з боку ТОВ не надано жодних доказів непідписання ПАТ договору та непроставлення печатки підприємства одразу після передання підписаного ТОВ примірника договору 02.04.2018 р. Отже, укладення договору відбулося безпосередньо до 10.04.2018 року.
Кожна сторона має доказувати дату підписання договору, - ВС
ВС у коментованій справі виходив з документів та доказів, якими сторони обґрунтовували дату підписання договору.
Дійсно, в межах, наданих цивільним законом, учасники цивільного обороту можуть на власний розсуд врегулювати, чи співпадає момент укладення договору з моментом його підписання (та проставлення печаток).
Однак сторони цього спору, керуючись принципом свободи договору, у пункті 8.1 на власний розсуд врегулювали питання набрання чинності договором, пов`язавши цей момент безпосередньо з моментом підписання сторонами та скріплення печатками. Верховний Суд зазначає, що термінологічно та за суттю використаний сторонами цього спору термін «набрання чинності» співпадає (є синонімічним) з терміном «укладення».
Так, ПАТ (покупець) вважало, що такою є дата, вказана на договорі (27.03.2018 р.). Водночас ТОВ (постачальник) казало, що ним договір підписаний 02.04.2018 р., а ПАТ підписало та надіслало його ним підписаний договір лише 08.05.2018 р.
Тобто, зважаючи на дії ПАТ (покупця), договір не був підписаний до 10.04.2018 р. (до дати поставки, вказаної у договорі).
ВС зазначає, що оскільки встановлені у справі обставини та документи точної дати підписання договору з боку ПАТ встановити не дозволяють (дата підписання саме 27.03.2018 р. не доведена), то саме ПАТ у цьому випадку й несе ризик настання пов`язаного з цим процесуального наслідку у вигляді відмови в позові.
Відповідно однозначно стверджувати, що договір укладено саме до 10.04.2018 р. не можна.
Замість висновків
Коментована справа показує, що сторони, хоча й уклали договір, все ж не домовилися про строки поставки. Адже, навіть, суди не змогли чітко встановити, коли ж насправді договір був укладений (набрав чинності). Тож доведеться починати все спочатку...
Тому, на нашу думку, при складанні текстів договорів кожна сторона має чітко розуміти, коли цей договір починає діяти та від якої дати мають відлічуватися строки виконання зобов’язань кожною зі сторін поставки.
При цьому, якщо сторони прописують свої умови набрання чинності, відходячи від загальної фрази (звичаїв ділового обороту), то вони мають додатково деталізувати вказані ними умови. Інакше – спору не уникнути.
До того ж сторони мають з розумінням підходити до строків поставки, якщо вони перебувають у різних населених пунктах та/або обмінюються документами за допомогою поштового зв’язку чи кур’єрської доставки (тут строки доставки відправлень також можуть мати вирішальне значення та, ймовірно, відстрочити виконання зобов’язань).
Тому у таких особливих випадках сторони договору насамперед повинні враховувати ризики невиконання, які можуть нанести збитки одній зі сторін.
І варто завжди пам’ятати, що у випадках, коли не можливо зрозуміти, про що саме домовились сторони, а положення ЦКУ та ГКУ не вказують чітко на спосіб чи порядок визначення дати поставки (отримання товару покупцем), тобто не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору купівлі-продажу/поставки, потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem (наприклад, постанова ВС від 18.04.2018 р. у справі №753/11000/14-ц).
Тобто особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов’язаний з неясністю такої умови.