Фабула судового акту: Укладення будь-якого договору передбачає собою досягнення домовленостей сторін, яка, в свою чергу, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
І хоча сторони вільні в укладенні договору та визначенні його умов, проте для кожного договору законодавством передбачені істотні умови, домовленість щодо яких обов’язково має бути досягнута.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦКУ, істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В свою чергу, істотні умови договору оренди землі встановлені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої в договорі оренди обов’язково має бути визначено:
- об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
- дата укладення та строк дії договору оренди;
- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Перелік підстав для визнання недійсності правочину визначені ст. 203 ЦКУ.
Відповідно договір може бути визнаний недійсним, зокрема, у разі якщо:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Підписавши договір оренди землі на умовах, які були узгоджені з іншою стороною, з усіма наявними недоліками такого договору, сторона виражає волевиявлення та розуміє наслідки, а тому у суду не має підстав визнати договір недійсним, керуючись лише відсутністю в договорі однієї з істотних умов, передбачених законодавством.
Враховуючи, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.
Фактичні обставини справи: До суду звернувся орендодавець з вимогою визнати договір оренди землі від 01 лютого 2011 року, укладений між ним та відповідачем на 49 років недійсним.
Підставами для визнання договору недійсним було вказано:
- Невідповідність площі земельної ділянки переданої в оренду, реальним даним;
- Не дотримано умови щодо нотаріального посвідчення договору;
- Договір зареєстровано в органі, який станом на дату реєстрації перестав діяти;
- Не вказано, на підставі яких документів позивач є власником земельної ділянки, не зазначено її кадастровий номер;
- Не підписано сторонами акт прийому-передачі земельної ділянки;
- При укладенні договору не було визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, не зазначено, в якій кількості орендна плата сплачується в натуральній формі, а в якій – в грошовій;
- Не вказано адреси учасників правочину, їх ідентифікаційні номери та паспортні дані, яким чином орендар сплачує податок на дохід від оренди земельної ділянки;
- Відсутні умови перегляду орендної плати у зв`язку з інфляцією;
- Не вказано про акт передачі межових знаків на зберігання та про агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки;
- Не зазначено, що орендар до органу місцевого самоврядування надає план сівозміни.
Судом першої та апеляційної інстанції у задоволенні позову відмовлено. Позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, який також відмовив у її задоволенні зазначивши, вказавши, що відсутні підстави для визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним, а тому суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позову.
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!