Коментар до постанови ВС від 28.10.2020 р., справа №905/1711/19
Звісно, підписання договору від імені іншої особи можливе та широко застосовується на практиці. Як правило, право такого підпису передається на підставі довіреності.
Хто може видавати довіреність від імені юрособи на вчинення правочинів (підписання договорів)?
Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ст. 246 ЦКУ).
Отже, довіреність на вчинення правочинів (підписання договорів) від імені юрособи може видати і підписати керівник (наприклад, директор підприємства) або будь-яка інша особа, про яку згадується у Статуті (установчому документі).
Заміною довіреності може бути внесення відомостей в ЄДР, де буде зазначено особу, яка, як представник, має право на вчинення правочинів (підписання договорів) й без довіреності.
Кому юрособа може видавати довіреність на вчинення правочинів (підписання договорів)?
Коло осіб, яким може юридична особа видати довіреність, законом не встановлена. Тому, це може бути будь-яка особа. Хоча не забувайте, що ч. 2, 3 ст. 203 ЦКУ визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Тобто представник теж має бути дієздатним і представляти інтереси інших осіб добровільно.
Це може бути засновник чи працівник цієї ЮО, фізособа-підприємець, керівник чи представник іншої юрособи тощо.
Однак іноді обмеження на представництво встановлюються у Статуті (установчому договорі) та зазначаються в ЄДР (якщо приймається рішення внести відомості про представника з відповідними обмеженнями у його повноваженнях до ЄДР).
Якщо в ЄДР відсутня інформація про обмеження, контрагент має право вимагати інформацію щодо такого представника у юрособи. Зокрема, копії статуту або Опис (нагадаємо, що доступ до статуту міститься у верхньому правому куті Опису). Загалом контрагенти мають бути зацікавлені в отриманні інформації про обмеження представника з боку іншої сторони договору. І ще на стадії підписання договору контрагент має переконатися у наявності чи відсутності обмежень на підписання правочину.
Обмеження повноважень представника передбачені й у ч. 3 ст. 238 ЦКУ, але про це згодом.
Скільки довіреностей можна видати на підписання одного договору (від однієї чи кількох ЮО)?
Це питання треба розглядати з двох сторін.
Скільки довіреностей на представництво власних інтересів може видати одна особа іншій особі? На це питання більшість людей відповість, що одну довіреність. Тим більше, що довіреність може містити як право на підписання лише одного договору, так і кількох договорів з одним чи кількома контрагентами.
Насправді ж закон не обмежує кількість таких довіреностей, їх можна складати хоч щодня, хоч кілька разів на день. Хоча таке трапляється не так часто – як правило, коли йдеться про вчинення правочинів з різними контрагентами, кожному з яких треба залишити оригінал довіреності (приклад – отримання товарів у різних постачальників протягом одного дня одним представником покупця).
Чи може бути складена єдина довіреність на одного представника від кількох юросіб? Тут теж жодних заборон. Навіть у коментованій нами справі суд не заперечував проти підписання одним представником одного договору від імені кількох юросіб. Але в такій ситуації є певні особливості.
Якщо юросіб кілька – чи має право підпису лише один представник від імені всіх? Як класифікувати такий договір – багатосторонній чи двосторонній?
Уявимо ситуацію, коли декілька юросіб уклали договори на поставку аналогічного товару. Як бути з логістикою – чи можна доставку організувати так, щоб і товар отримати за допомогою одного експедитора та зекономити і час, і кошти? Як показує практика, немає нічого неможливого – лише варто домовитися. Що й зробили юрособи у коментованій нами справі.
Так, шестеро юросіб видали довіреність одному з керівників для укладення договору транспортного експедирування. Втім, один з керівників ЮО все ж засумнівався у дійсності такого договору. Адже, у такого договору є 7 зацікавлених осіб, що відносить його до багатостороннього договору, а підписаний він буде лише два особами – експедитором та одним представником шести юросіб, що вказує на двосторонність такого правочину.
За умовами цього договору транспортного експедирування всі шість юросіб мають складати Загальну місячну заявку на доставку товару для всіх госпсуб’єктів.
Тобто, незважаючи на підписання договору лише двома уповноваженими особами (експедитором та представником), зобовя’зання за ним поширюється на всіх ЮО.
Виходячи з умов договору, всі сторони (а не лише підписанти!) мали здійснювати окремі дії для досягнення мети договору. Експедитор, своєю чергою, мав здійснювати дії на користь кожного з клієнтів і відповідав перед ними окремо.
Одного разу виник спір і дійсність цього договору вирішили оскаржити. Згодом, коли цей договір уважно розглядався в судах, вирішувати питання з його дійсністю довелося аж у ВС.
2 підписи і 7 зацікавлених осіб: скільки сторін мав цей договір?
На користь «багатосторонності» договору свідчать такі факти, на які звернув увагу суд:
A) багатосторонні договори відрізняються від двосторонніх договорів кількістю сторін, що укладають договір, а саме більше, ніж дві;
B) під сторонами у даному випадку розуміються не лише формально сторони як то Сторона-1 та Сторона-2, Сторона-3, а саме кількість самостійних госпсуб’єктів, які укладають договір між собою;
C) кожна юридична особа у договорі, який ми коментуємо, мала діяти самостійно, окремо одна від одної. Самостійність та незалежність госпсуб’єктів один від одного підтверджується тим, що зазначені особи:
- подавали окремі один від одного заявки на отримання послуг транспортування та експедирування;
- здійснювали самостійну оплату за отримані послуги;
- кожна із юридичних осіб мала різний обсяг прав та обов`язків;
- приймання послуг здійснювала кожна особа окремо щодо свого замовлення й потреби, закріпленої у Заявці, що оформлювалось окремим актом надання послуг.
1 представник на 6 клієнтів: а це взагалі законно?
Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦКУ представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Отже, наголошуємо! Представник не може одночасно:
- вчиняти правочин від особи, яку він представляє, та від себе («у своїх інтересах»), тобто не може укладати правочин як представник якоїсь особи та як фізична особа, як така, одночасно;
- вчиняти правочин від особи, яку він представляє та від іншої особи/осіб, яку/яких вона також представляє («у інтересах осіб, яких вона представляє одночасно»), тобто не може укладати правочин як представник декількох осіб (учасників правочину) одночасно.
Верховний Суд, розглядаючи питання недійсності коментованого договору через порушення приписів ч. 3 ст. 238 ЦКУ, наголосив, що:
- метою укладення договору для клієнтів було задоволення їх потреб у послугах транспортно-експедиторського обслуговування з перевезення вантажів, отримання від експедитора певної кількості вагонів для перевезення вантажів залізницею;
- інтереси клієнтів у цьому випадку співпадали, оскільки були обумовлені необхідністю взаємної координації дій щодо замовлених ними послуг з перевезення товару. Клієнти за багатостороннім договором набули однакові права та обов`язки.
Що вирішив ВС?
Колегія суддів Касаційного господарського суду ВС вирішила, що:
- підписання договору від імені «Клієнтів» (шести ЮО) одним представником (навіть за умови, що таким представником є керівник одного з таких 6 клієнтів) не свідчить про те, що він діяв недобросовісно чи зловживав своїми повноваженнями на користь однієї з цих ЮО;
- для реалізації спільних інтересів клієнти є однією стороною договору, яка замовляє послуги, з іншого боку – виступає експедитор, якій такі послуги надає. А тому, незважаючи на наявність у назві договору слова «багатосторонній», такий договір за своєю правовою природою є двостороннім договором відповідно до визначення, що міститься у ч. 2 ст. 626 ЦКУ, сторонами якого є експедитор і клієнт з множинністю зі сторони останнього.
Тобто договір визнано дійсним, хоча й двостороннім.