Коментр до Постанови Великої палати ВС від 26.10.2022 р справа №905/857/19
ВП ВС поступово відходить від окремих позицій щодо невиплати зарплати роботодавцем, який через форс-мажор втратив контроль за своїм майном та документами фінансово-господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях.
Так, у коментованій нами справі працівник (і вже не перший, який був звільнений з ПрАТ) звернувся до суду та стверджує, що він у період з 21.09.1999 по 15.03.2017 перебував у трудових відносинах з роботодавцем (ПрАТ). 15.03.2017 він був звільнений з підприємства за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП). У день звільнення йому не була виплачена заробітна плата за період з 01.03.2017 по 15.03.2017 в розмірі 8 944,50 грн, а також не була виплачена компенсація за невикористану щорічну відпустку (117 днів) в сумі 93 779 грн.
Роботодавець на захист своїх інтересів стверджував, що в нього відсутня можливість виконати перед колишнім працівником зобов`язання з обліку нарахування та виплати належних працівникам сум (ст. 47, 83, 115 та 116 КЗпП) у зв`язку з наявністю обставин непереборної сили. Також він зауважив, що на підставі поданих працівником документів неможливо встановити наявну у роботодавця перед ним заборгованість із заробітної плати та компенсації за невикористану щорічну відпустку. Адже, документи, які б могли підтвердити заборгованість роботодавця, залишились на території проведення АТО (ССО), а працівники підприємства з метою забезпечення їх безпеки були звільнені.
Окремо варто додати, що роботодавець у березні 2017 р навіть звернувся до правоохоронних органів з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Адже, у захоплених невідомими особами будівлях залишилась вся документація про фінансово-господарську діяльність ПрАТ, який фактично втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: Донецька обл. м.Кіровське, у т.ч. до договорів, бухгалтерських первинних документів, документів кадрового діловодства, а також печаток та штампів.
Втрата, зокрема, трудових книжок працівників, оригіналів наказів, табелів обліку робочого часу унеможливлює виконання роботодавцем обов`язків перед працівниками, що передбачені трудовим законодавством.
Висновки ВС у подібних спорах ПрАТ з працівниками
Свого часу в аналогічних спорах працівників з тим же ПрАТ, ВС наголошував, що
- сам по собі факт звільнення працівників з роботи не може бути підставою для задоволення позовних вимог щодо стягнення невиплаченої зарплати та компенсації за невикористану відпустку, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП зарплата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
- табелі обліку робочого часу щодо працівників велись на непідконтрольній території, а у зв`язку з захопленням майна товариства, в його розпорядженні відсутні табелі обліку робочого часу, тобто первинні документи, які фіксують факт виконання працівником роботи. Тобто, нарахування її є технічно та юридично неможливим. Оскільки у розпорядженні роботодавця відсутні накази про надання відпусток, розрахувати компенсації в зв`язку зі звільненням за їх не використання не можливо.
Загалом, судова практика дотримувалась позиції про відмову у стягненні заробітної плати та відмову у стягненні середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, відшкодуванні моральної шкоди, тоді як колегія суддів ВП ВС не погоджується з такою відмовою – зокрема, йдеться про вимоги по стягненню зарплати.
ВП ВС вирішує змінити свою позицію: з/п насамперед!
Враховуючи приписи ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», ч. 5 ст. 97 КЗпП законодавець визначив пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством (зокрема, у випадку простою).
- Закон передбачає дотримання балансу інтересів працівника та роботодавця.
Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, установлена ст. 117 КЗпП.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.
Регулювання оплати праці працівників незалежно від форм власності підприємства, організації, установи здійснюється шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій.
- Форс-мажор не підставою для невиплати зарплати.
Нагадаємо, що ч. 1 ст. 617 ЦКУ передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення АТО (ССО), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат ТПП України (ст. 10 Закону №1669).
Разом з цим, ВП ВС наголошує, що обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків, або є загальновідомими (обставини, які визнаються учасниками та звільнені від доказування). У своїх справах на підтвердження настання форс-мажорних обставин ПрАТ подавало суду науково-правовий висновок ТПП України від 24.07.2017 №2372/2/21-10.2.
Проте, ВП ВС зауважує, що оскільки нарахування та сплата заробітної плати працівнику - це обов`язок роботодавця, то приписи ст. 10 Закону №1669 не можуть застосовуватись до правовідносин щодо її виплати.
- Втрата контролю на документами не звільняє від повного розрахунку при звільнені.
ВП ВС зазначає, що в разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сторони досягли згоди про те, що трудові правовідносини між ними припинилися 15.03.2017 і саме до цієї дати підприємство має виплатити позивачу заробітну плату.
Також суди встановили, що заробітна плата виплачувалася працівнику до кінця лютого 2017 року. При цьому сторони не заперечують тієї обставини, що захоплення підприємства відбулося 13.03.2017, припинення трудових відносин за угодою сторін відбулося 15.03.2017.
До того ж суди попередніх інстанцій правильно врахували, що 03.06.2015 відповідач змінив зареєстроване місцезнаходження (Донецька обл., м. Добропілля), тому його доводи щодо неможливості з червня 2015 року вести облік та зберігати документи, на підставі яких, зокрема, здійснювалась виплата заробітної плати працівникам, а також здійснювався облік наданих працівникам відпусток за зміненим місцезнаходженням, обґрунтовано не взято до уваги судами.
Втім, суд все ж такі відмови у стягненні компенсації за невикористану щорічну відпустку за відсутності будь-яких документів, що підтверджують як кількість днів, так і сам факт невикористання щорічної відпустки працівником протягом певного періоду. Проте, щодо зарплати, то тут ВП ВС став на бік працівника та стягнув суму зарплати, яка мала бути виплачена при звільненні. Загалом, якби працівник міг надати всі необхідні документи щодо невикористання відпустки, а роботодавець не заперечував проти факу їх невикористання, то суд стягнув був повну суму, у т.ч. й компенсацію за невикористану відпустки.
Свою позицію щодо необхідності відійти від попередніх позицій ВС, коли через відсутність доступу до зокрема, кадрових та первинних документів з обліку зарплати, суди відмовляли у їх стягненні.
Наразі ж, ВП ВС пояснює, що, дійсно, на момент звільнення працівника і дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» об`єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлене можливості виконати зобов`язання, передбачені законом щодо проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні. Водночас, існування таких обставин не звільняє роботодавця від обов’язку нарахування та виплати зарплати, у т.ч. при звільненні.
Відтак, при вирішенні подібних спорів суди мать враховувати наведену позицію ВП ВС у коментованій нами справі та не мають відмовляти у стягненні зарплати посилаючись на дію форс-мажору, навіть за наявності сертифікату ТПП, інших достатніх доказів тривалості обставин непероборної сили.