Коментар до Постанови ВС від 18 листопада 2022 року справа № 640/15842/20
Зміст справи
З 2005 року ТОВ здійснює господарську діяльність з ввезення в Україну та реалізації на її території електричного обладнання (зокрема, освітлювальних приладів, ламп тощо під торговельними марками «ELECTRUM» та «ELM»), бере участь у спеціалізованих виставках та ярмарках, впроваджує новітні технології.
11 грудня 2019 року ТОВ через уповноваженого представника подано до ГУ ДПС у паперовій формі податкову декларацію з ПДВ за звітний період листопад 2019 року з додатками 2, 3, 4, 5 та викладеними доповненнями до податкової декларації з ПДВ відповідно до абзацу 2 п. 46.4 ПКУ.
ГУ ДПС листом № 62691/10/26-15-55-05 від 11 грудня 2019 року «Повідомлення про відмову у прийняті звітності», повідомила платника що податкова декларація ТОВ вважається неподаною у зв`язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме: відповідно до п. 184.6 ПКУ, у разі анулювання реєстрації особи, як платника, останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.
Дійсно, свідоцтво платника ПДВ ТОВ анульоване 25 травня 2016 року, рішення про таке анулювання було оскаржено у судовому порядку.
Постановою апеляційного суду від 26.12.2018 р визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ від 25.05.2016 р про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ, зобов`язано ДПІ відновити реєстрацію ТОВ в реєстрі платників ПДВ.
Відповідно, суди приходять до висновку, що підстави для відмови у прийнятті податкової звітності з ПДВ за листопад 2019 року саме з підстав анулювання реєстрації ТОВ платником ПДВ у податкового органу були відсутні.
Подання звітності у паперові формі: можна чи не можна?
Водночас, суд звертає особливу увагу на те, що сама податкова декларація з ПДВ за листопад 2019 року з додатками та доповненнями до неї була подана ТОВ у паперовій формі.
Податкова звітність з ПДВ подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису (дана правова норма набрала чинності 01.01.2015 р. згідно з Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та кореспондується із Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затвердженим наказом Мінфіну від 28.01.2016 р №21 (чинний із 1 лютого 2016 року)).
Отже, ключовою відмінністю податкової звітності з ПДВ, починаючи з 1 січня 2015 року, стало покладення на платника податків обов`язку щодо її подання засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб.
Тобто, встановлений обов`язок платника ПДВ подавати звітність з цього податку лише в електронній формі.
Єдине виключення з цього правила було закріплене в абзаці 3 п. 49.4 ПКУ (з 22.05.2019 р. Законом № 2725 ця норма скасована), яким передбачено, що у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті. Інших виключень з правила, встановленого п. 49.4 ПКУ, законодавець не передбачив.
Доказів розірвання договору контролюючим органом на час подання податкової звітності ПДВ за грудень 2019 року в односторонньому порядку не надано.
Отже, наявність діючого договору про визнання електронних документів позбавляє платника податків можливості подавати податкову звітність у паперовому вигляді.
Суд апеляційної інстанції та ВС підтримав таку позицію.
Слід звернути увагу на той момент, що податкова звітність з ПДВ у коментованій нами справі подається за наявності наступних умов:
- Податкова звітність подається за період – листопад 2019 р.,
- Рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ нашого ТОВ скасована судом, а судове рішення набрало законної сили 26.12.2018 р., що прямо вказує на обовязко податкового рган відновити реєсарцію платником ПДВ вже починаючи з цієї дати – отже у 2019 році ТОВ вже мало бути у реєстрації платників ПДВ,
- Норма абзацу третього п. 49.4 ПКУ скасовано з 22.05.2019 р. Законом №2725, що вказує на те, що на момент виникнення спору – грудень 2019 р – цієї норми вже не існувало.
До наведеного вище додамо, що у постанові від 31.08.2018 р. (справа №810/1570/16) ВС наголосив, що не зважаючи на вимоги абзацу третього п. 49.4 ПКУ та наявності діючого договору про визнання електронних документів, все ж недодержання платником податків приписів пункту 49.4. ПКУ щодо подання податкової звітності з ПДВ в електронній формі та надання такої звітності у паперовій формі, само по собі, не є підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, при умові наявності у поданих документах реквізитів, передбачених п.п. 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.
Відтак, ми не можемо погодитись з висновками, викладеними судами у коментованій нами справі. Тим більше, що суди у коментованій нами справі виходили з прямої заборони ПКУ подавати податкову звітність у паперові формі за наявності діючого (не розірваного) договору про визнання електронних документів. Тобто, йшлося про пряму заборону подання податкової звітності у паперові формі на вимогу ПКУ.
Водночас, нагадаємо, що платникам податків було дозволено на період дії воєнного, надзвичайного стану подавати до контролюючого органу податкову декларацію та інші документи в паперовій формі (п. 69.26 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ). Ця норма проіснувала не довго та діяла з 05.04.2022 р. (Закон № 2142-ІХ) по 27.05.2022 р. (Закон № 2260-ІХ).
Відтак, питання можливості подання платниками податків звітності у паперовій формі, у т.ч. після отримання рішення суду про скасування рішення органу ДПС про анулювання реєстрації платником ПДВ. Адже, формально, податкова може відмовити й через відсутність обов’язкових реквізитів, у т.ч. індивідуального податкового номеру згідно з даними реєстру платників ПДВ, якщо податковий орган не виконає судове рішення (як у коментованій нами справі). Тому, подібних спорів ще буде багато, що має привести до стійкої правової позиції о тлумачення норм ПКУ щодо можливості подання податкової звітності у різних формах, зважаючи на особливі обставини.