Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків в ході судового розгляду було доведено правомірність нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД, а також необхідність дисконтування зобов’язань за кредитними договорами, внаслідок чого було ухвалено судове рішення на користь контролюючого органу на суму 73,9 млн грн.
Під час планової перевірки було встановлено, що підприємство мало зобов’язання за кредитними договорами, укладеними в 2008, 2012 роках, дія яких декілька разів пролонгувалась. При переході у 2018 році на Міжнародні стандарти фінансової звітності (далі – МСФЗ) підприємство зобов’язано було оцінити всі фінансові зобов’язання за амортизованою собівартістю. Проте всупереч положенням МСФЗ та положенням Облікової політики підприємства цього зроблено не було. В ході судового розгляду платник посилався на те, що такі зобов’язання є короткостроковими, а отже, не підлягають дисконтуванню, наводив незгоду з розрахунком суми дисконту та зазначав про несуттєвість доходу від дисконтування. Крім того, заперечував нарахування пені за порушення строків розрахунків в сфері ЗЕД у зв’язку з тим, що період нарахування такої пені охоплював дію ЗУ «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті», який втратив чинність. На переконання позивача неможливо притягати до відповідальності за законом, який втратив чинність, а ЗУ «Про валюту і валютні операції» не може застосовуватись до порушень, вчинених до того, як цей закон набрав чинності.
Проте завдяки ретельній підготовці та злагодженій співпраці фахівців відділу правового забезпечення та управління аудиту, Другий апеляційний адміністративний суд підтримав позицію контролюючого органу, залишив рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог без змін. В обґрунтуванні рішення судом зазначено про хибність позиції платника щодо незастосування дисконтування для обліку короткострокової заборгованості, якщо його вплив є несуттєвим. Також судом зазначено, що сума дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов’язання) включається до доходу в момент утримання позики і до витрат – у процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою. Тобто всі фінансові зобов’язання, що утримуються до погашення, в подальшому обліковуються за амортизованою собівартістю, яка визначається як сума, за якою фінансове зобов’язання оцінюється під час первісного визнання з вирахуванням амортизації будь-якої різниці між первісною вартістю та вартістю при погашенні, визначеної за методом ефективного відсотка.
Також колегією суддів визнано правомірним нарахування пені за порушення строків розрахунків за імпортно-експортними операціями, враховуючи положення ч. 8 ст. 16 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про валюту і валютні операції», якою передбачено, що суб’єкти валютних операцій, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги, серед іншого, і нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю, несуть відповідальність, передбачену законодавством, що діяло на день вчинення таких порушень.