Здійснення ліцензійної діяльності за іншими адресами, не вказаними у ліцензії, – це порушення ліцензійних умов чи безліцензійна діяльність? Чи є різниця у відповідальності?
Коментар до Постанови ВС від 31 жовтня 2022 року, справа №300/959/20 та Постанови ВС від 19 жовтня 2022 року, справа №200/7428/21
У розглянутій справі МОЗ видало ТОВ ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики за однією адресою провадження діяльності.
Проте ТОВ звернулося до МОЗ із повідомленням про створення структурних підрозділів за кількома іншими адресами, ніж адреса, вказана у ліцензії.
Відповідні структурні підрозділи, про які було повідомлено орган ліцензування, були створені значно раніше. А перевіркою ГУ ДПС з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2016 до 30.09.2019, за результатами якої складено акт та встановлено, що протягом часу з 01.01.2016 до 30.09.2019 відповідно до даних бухобліку (обороти рахунку 36) та відомостей РРО, які використовуються ТОВ для проведення розрахунків зі споживачами за вказаними вище адресами структурних підрозділів, сума отриманих коштів становить 20 412 770,77 гривень за зазначений період (до внесення змін до ліцензії).
Вилучення доходу – санкція, яку не передбачено Законом №222!
ГУ ДПС звернулося до суду з адміністративним позовом до ТОВ про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі отриманих коштів – 20 412 770, 77 гривень.
Дійсно, відповідно до ст. 238, 239 ГКУ за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення госпдіяльності до госпсуб’єктів можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. До видів таких адміністративно-господарських санкцій належать і такі, як вилучення прибутку (доходу).
Суд першої інстанції цілком підтримав позов ГУ ДПС. А саме, що розрахований за перевірений період прибуток (дохід) ТОВ відповідно до ст. 238, 239 ГКУ підлягає вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом, як адміністративно-господарська санкція, застосована органом державної влади – ГУ ДПС до госпсуб’єкта – ТОВ (тобто, на думку суду першої інстанції, наявні всі складові для застосування відповідальності).
Втім, апеляційна інстанція нагадала, що до госпсуб’єкта можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, види яких визначено у ст. 239 ГКУ, лише у разі вчинення останнім порушення, передбаченого законом, та тільки у тому разі, якщо законом прямо передбачено застосування певного виду адміністративно-господарських санкцій.
Спеціальним законом у спірних правовідносинах є Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності», яким такого виду адміністративно-господарської санкції, як вилучення прибутку за вчинення такого порушення, не передбачено. Тому у позові ГУ ДПС було відмовлено.
ВС зі своєї сторони підтримав апеляційну інстанцію: положення ст. 239-240 ГКУ не є тим законом, який встановлює такий вид адміністративно-господарської санкції, як вилучення прибутку (доходу) госпсуб’єкта за порушення ним у сфері ліцензування медичної практики, а так само умови та порядок їх застосування.
Тож підстав для стягнення з ТОВ адміністративно-господарських санкцій у вигляді вилучення прибутку (доходу) за відповідний період діяльності немає.
Але радіти зарано – при цьому ВС, з огляду на вимоги ст. 20 Закону №222, вважає за потрібне звернути увагу на положення ст. 164 КУпАП, яка встановлює відповідальність за порушення порядку провадження госпдіяльності, у т. ч. без отримання ліцензії.
Залежно від тієї чи іншої можливої кваліфікації дій госпсуб’єкта за допущені порушення умов ліцензування, здійснення госпдіяльності без ліцензії не виключається можливість застосування у встановленому КУпАП санкцій, у т. ч. і конфіскації грошей, одержаних внаслідок вчинення цього правопорушення. Оскільки санкція ст. 164 КУпАП передбачає накладення штрафу від 17 000 грн до 34 000 грн із конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої за такі порушення як: провадження госпдіяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії.
Тому незважаючи на те, що суд не стягнув з ТОВ суму коштів понад 20 млн грн, все ж таки якби податкові органи склали протокол за ст. 164 КУпАП (ст. 255 КУпАП) та звернулися б до суду (ст. 221 КУпАП), то вже суд би вирішував, чи достатньо лише штрафу, чи все ж такі штрафу разом із конфіскацією одержаних грошей.
Відповідаючи на запитання, що ми його ставили на початку нашого коментаря, – у цьому випадку маємо саме порушення за ст. 164 КУпАП – тобто діяльність без ліцензії, позаяк госпсуб’єкт може здійснювати види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з дня внесення відомостей до ліцензійного реєстру (ч. 4 ст. 2 Закону №222).
Анулювання ліцензії за порушення ліцензійних умов – крайній захід!
ВС в іншій справі №200/7428/21 відповідає на такі запитання: якщо за результатами перевірки виявлено порушення ліцензійних умов та винесено розпорядження про усунення порушень, чи загрожує госпсуб’єкту анулювання ліцензії? Які дії органу ліцензування (органу держнагляду) мають бути в такому випадку?
ВС наголошує, що законодавством передбачено певну послідовність дій контролюючого органу у процедурі держнагляду за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування, який здійснюється шляхом проведення планових та позапланових перевірок, за результатом проведення яких складаються відповідні акти. При цьому у таких актах фіксуються виявлені порушення ліцензійних вимог, а ось акти, що є підставою для анулювання ліцензії, складаються як окремі документи.
1. Порядок зупинення дії ліцензії у разі невиконання розпорядження щодо усунення порушень.
У разі встановлення факту невиконання розпорядження про усунення порушень орган ліцензування
1) протягом п’яти робочих днів з дня виявлення таких підстав приймає обґрунтоване рішення про зупинення дії ліцензії (повністю або частково), яке набирає чинності через 10 робочих днів з дня його прийняття,
2) інформує ліцензіата про таке рішення не пізніше 3 робочих днів з дня його прийняття шляхом надсилання йому рекомендованого листа,
3) може зупиняти ліцензію до повного усунення порушень ліцензіатом, але не більше ніж на два місяці з дня набрання чинності рішенням про зупинення,
4) відновлює дію ліцензії у разі надання ліцензіатом заяви та відомостей про усунення підстав, що спричинили її зупинення.
Важливо! Рішення про зупинення дії ліцензії повністю або частково може бути оскаржено до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, суду (ч. 11 ст. 13 Закону №222).
2. Порядок та підстави для анулювання ліцензії.
Оскільки ми говоримо про неусунення ліцензіатом порушень (як підставу для зупинення дії ліцензії), то для прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії є такий порядок дій:
- складення акта про неусунення (невиконання розпорядження) ліцензіатом протягом строку підстав, що спричинили зупинення ліцензії;
- складення акта про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов (вчинення протягом року нового порушення однієї чи більше ліцензійних вимог, щодо яких вже було видане розпорядження на усунення).
Отже, ці два акти мають різні підстави та, відповідно, різні наслідки. Проте анулювання ліцензії є крайнім заходом, що може бути застосований до ліцензіата.
Причому ВС доходить висновку, що у разі якщо орган ліцензування відразу після складення акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов відразу ж приймає рішення про зупинення дії ліцензії, тим самим він порушує процедури застосування до ТОВ крайнього заходу у вигляді анулювання ліцензії. Адже він не надав ліцензіату можливості усунути порушення ліцензійних умов через механізм тимчасового зупинення ліцензії.
Висновки ВС щодо обов’язковості застосування процедури зупинення та анулювання ліцензії з урахуванням наведеного та вимог ст. 16 Закону №222, а саме:
1) процедури зупинення та анулювання ліцензії, які є різними за своєю суттю, застосовуються до ліцензіата за порушення ним ліцензійних умов послідовно з метою надання ліцензіату можливості усунути порушення;
2) анулювання ліцензії є крайнім заходом, що застосовується до ліцензіата, зокрема, з обов’язковим дотриманням процедури спочатку повного або часткового зупинення ліцензії, і лише потім – процедури анулювання ліцензії;
3) повторність порушення ліцензійних умов кваліфікується у тому разі, коли ліцензіатом протягом року з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов вчиняється нове порушення однієї чи більше вимоги ліцензійних умов, щодо яких
- або видавалося таке розпорядження про усунення порушень,
- або приймалося рішення про зупинення ліцензії.
