Велика Палата ВС у постанові від 16.02.2023 у справі №803/1149/18
У коментованій нами справі ВС вирішив передати справу на розгляд Великої Палати.
Тому це рішення є таким важливим. Адже законодавство з відшкодування ПДВ весь час змінюється, і ось вже і ВС вимагає допомоги у тому, яку позицію зайняти. Адже дієвого єдиного механізму захисту порушеного права платників ПДВ так і не напрацьовано.
Наприклад, щодо коментованої справи Велика Палата зауважує, що ФОП – платник ПДВ був вимушений подавати численні судові позови.
Спочатку він оскаржував податкові повідомлення-рішення про відмову у бюджетному відшкодуванні. Та, незважаючи на вирішення спорів на його користь, він не отримував бюджетного відшкодування суми ПДВ за їх результатами.
У подальшому ФОП вимагав визнання судами бездіяльності суб’єкта владних повноважень, стягнення суми ПДВ та пені або хоча б зазначити у рішенні інші можливі способи захисту порушеного права!
Але скільки часу має платник ПДВ на подібні заходи?
Строки звернення до суду – різна судова практика і прогалина у законодавстві
ВС наголошує на наявності різних підходів у спорах щодо початку строку обчислення нарахування пені та строку звернення до суду, зокрема:
- в одних справах визнавалось, що платник ПДВ має право звернутись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності органу ДПС з погашення заборгованості щодо відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на суму такої заборгованості, протягом шести місяців з дня, коли дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав. Кількість таких звернень з позовом до суду не обмежена, допоки заборгованість з ПДВ не буде сплачено у повному обсязі, а початком бездіяльності є перший день після закінчення всіх формальних процедур, необхідних для отримання суми відшкодування ПДВ, передбачених ст. 200 ПКУ;
- в інших справах визнавалось, що платник податків має право на отримання пені, нарахованої за весь період існування бюджетної заборгованості, оскільки така заборгованість виникла внаслідок протиправної триваючої бездіяльності суб’єкта владних повноважень. При цьому платник податків має право звернутись до суду в період існування бюджетної заборгованості без обмеження будь-яким строком звернення до суду, або в межах шестимісячного строку після фактичної виплати заборгованості;
- існує висновок судів, що позовні вимоги щодо стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ із державного бюджету можуть бути заявлені в межах строку, встановленого п. 102.5 ПКУ для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов’язань, тобто протягом 1095 днів.
Отже, є очевидним, що відсутність законодавчих норм, які підлягають застосуванню у цьому спорі з ФОПом, створюють правову проблему.
А що на практиці?
У коментованій справі ФОП звернувся до Верховного Суду зі скаргою на постанову апеляційного суду від 17.12.2020 р., якою залишено без розгляду позовну вимогу щодо зобов’язання ГУ ДПС нарахувати та виплатити ФОПу ПДВ та пеню за період з 22 червня 2015 року до дати завершення 1095 днів від дня виникнення бюджетної заборгованості з ПДВ, зазначеного у деклараціях з ПДВ за
- листопад – грудень 2007 року,
- квітень – серпень 2008 року,
- вересень – грудень 2009 року,
- березень – червень 2010 року.
І, як ви вже здогадалися, причиною відмови з боку суду розглядати вимогу про стягнення бюджетної заборгованості був пропущений ФОПом встановлений п. 102.5 ПКУ строк звернення до суду.
Що вирішила Велика Палата ВС
Держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов’язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми вважаються бюджетною заборгованістю, на яку в силу положень п. 200.23 ПКУ нараховується пеня.
Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов’язку з повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ протягом строку, визначеного ст. 200 ПКУ.
Нарахування пені пов’язується саме з недотриманням суб’єктами владних повноважень положень ст. 200 ПКУ, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з ПДВ.
Що стосується строків звернення до суду, то за загальним правилом, визначеним ч. 2 ст. 122 КАС, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
ПКУ не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв’язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою.
А встановлений ст. 102 ПКУ строк давності у 1095 днів поширюється, зокрема, на
- право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов’язань (п. 102.1 ПКУ);
- стягнення податкового боргу (п. 102.4 ПКУ);
- право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування (п. 102.5 ПКУ);
- право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (п. 56.18 ПКУ).
Тобто положення п. 102.5 ПКУ не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав платника податків.
У випадку несвоєчасного відшкодування заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, платник, звертаючись до суду, фактично просить захистити його право на отримання зазначених коштів, які залишаються невиплаченими у зв’язку з невиконанням суб’єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов’язків. Таким чином, предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а отже, положення ст. 102 ПКУ, до яких відсилає п. 56.18 ПКУ, застосовуватись не можуть.
А тому підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 122 КАС, яка встановлює загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Важливо! ВС наголосив, що день, коли особа дізналася про порушення свого права – це встановлений доказами день, коли платник податків дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав. Днем бездіяльності є останній день встановленого законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення. Застосовуючи аналогічний підхід (за відсутності іншого), слід було б визначити останній день повноважень, наданих законом кожному з переліку уповноважених державою органів, на вчинення відповідних дій у сфері його відповідальності й контролю. Отже, коли є триваюча бездіяльність органу, то кожен її наступний день є новим днем початку відліку строку ініціювання її припинення через суд.
Таким чином, ці шість місяців відраховуватимуться не від дати подання податкової декларації із заявленою сумою до відшкодування, не від дати закінчення перевірки заявленої до відшкодування суми ПДВ понад 100 тис. грн, не від дати отриманого ППР та навіть не від дати судового рішення. Це буде пізніша дата.
Зокрема, після набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов’язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника. Втім, платник податків не може знати, коли саме податковий орган отримав рішення суду та чи отримав його взагалі.
Отже, в таких ситуаціях платник податків має у певний спосіб з’ясувати, чи було виконане судове рішення. І строк у шість місяців відраховуватиметься від дати, коли платник дізнався (наприклад, шляхом листування із податківцями) про те, що податковий орган отримав, проте не виконав судове рішення.
Таким чином, так само, як і у коментованій нам справі, платник ПДВ може вимагати відшкодування ПДВ за періоди й понад 3 роки, – якщо доведе, що весь цей час він витратив на з’ясування обставин бездіяльності податкового органу.
Втім, навіть незважаючи на такий лояльний для платників податків висновок, зволікати та очікувати роками інформацію від органів ДПС також не варто.
