• Посилання скопійовано

Чого хоче контрагент: повернути кошти чи розірвати договір?

ВС наголосив, що волевиявлення сторін щодо розірвання договору має бути вчинено ними в активній однозначній формі та формі, зрозумілій для обох сторін. Часткове повернення авансу не свідчить про вимогу та згоду на розірвання договору

Чого хоче контрагент: повернути кошти чи розірвати договір?

Коментар до Рішення ВС у справі від 22.06.2023 №925/1238/22

ТОВ звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства (далі – ФГ) з вимогами: 

  1. встановити, що договір купівлі-продажу від 22.02.2022 №П-35, укладений мж ФГ та ТОВ, є розірваним з 28.02.2022; 
  2. стягнути з ФГ суму сплаченого за цим договором авансу у розмірі 1 500 000 грн, суму 3% річних за несвоєчасне повернення суми боргу у розмірі 31 438,36 грн, суму інфляційних втрат за несвоєчасне повернення суми боргу у розмірі 275 250 грн.

Річ у тім, що сторони у листуванні та усних розмовах ніби домовилися розірвати договір, проте аванс так і не був повернений у повному розмірі. 

Зі свого боку, ФГ стверджує, що 24.02.2022 ТОВ звернулося до ФГ з листом з вимогою повернення йому грошової суми.

Цікаво, що причина невиконання договору – воєнний стан в Україні у зв’язку зі збройною агресією з боку російської федерації. Виконати договір у передбачені раніше терміни стало неможливим.

При цьому усно, в телефонній розмові, керівництво ТОВ повідомило ФГ про необхідність сплати заробітної плати працівникам ТОВ у зв’язку з виїздом їх за кордон через збройну агресію рф. І просило повернути хоча б частину коштів, обіцяючи у подальшому розрахуватися повністю. ФГ пішло на поступки та повернуло частину коштів за товар.

Окрім того, 28.02.2022 ФГ зареєстровано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 23.02.2022 №1. Код причини – 102 (зміна кількості). Такий розрахунок зареєстрований в ЄРПН та прийнятий ТОВ, що підтверджується відповідними відмітками на розрахунку коригування та накладеними електронними підписами керівників.

Натомість ТОВ стверджує, що станом на 24.02.2022 для нього договір втратив сенс, тому що 24.02.2022 відбулася збройна агресія, яка унеможливила його виконання. Про це, на думку ТОВ, свідчить те, що від ФГ не було повідомлення, що до 05.03.2022 він був готовий відвантажити товар, а 28.02.2022 ФГ погодилося повернути аванс, хоча і частково.

І ще один факт – в умовах договору мж ТОВ та ФГ відсутні положення про форс-мажорні обставини. Тож за загальним правилом все те, що не врегульовано договором, визначається законом. А що сказали судді?

 

Претензія та відповідь на неї – чи вважати договір розірваним?

А судді занурилися у листування між сторонами договору.

Так, у тексті претензії ТОВ посилається на умови договору та необхідність його належного виконання. У ній він просить «…перерахувати у добровільному порядку в термін не пізніше 10 днів з моменту отримання даної претензії за реквізитами...».

ФГ у відповіді на претензію зазначає, що у ФГ на дату отримання претензії на складі досі зберігається товар (кукурудза) в кількості, яку передбачено у вищезазначеному договорі та за яку ТОВ здійснено авансовий платіж. Окрім того, він просить здійснити доплату (йдеться про частково повернений аванс) та повідомити письмово про дату та орієнтовний час прибуття автотранспорту для отримання товару зі складу.

Отже, суди звернули увагу на те, що у листуванні жодним чином не згадується про припинення чи розірвання договору.

Після цього всі суди стали на бік ФГ та відмовили у позові повністю, визнавши договір діючим, а вимогу про повернення авансу – незаконною.

 

ВС: вимога про розірвання договору має бути чіткою та зрозумілою!

1. Щодо строку дії договору.

ВС наголосив, шо ч. 7 ст. 180 ГКУ передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Поняття «строк дії договору» і «строк виконання зобов’язання» не є тотожними.

Згідно зі ст. 599 ЦКУ зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов’язань, оскільки такою підставою є виконання, проведене належним чином. Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов’язання, яке залишилося невиконаним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами в договорі не визначено строку дії договору. 05.03.2022 є строком виконання зобов’язання, а саме – постачання товару.

Разом з тим пропуск строку на виконання договірних зобов’язань не припиняє дію договору, не звільняє сторони від їх виконання, а є підставою для настання відповідальності для сторін за невиконання зобов’язання у строк.

2. Щодо листування між сторонами та змісту претензії.

ВС критично поставився до змісту претензії ТОВ, яку було надіслано голові ФГ.

ТОВ звернулося до ФГ з вимогою повернути сплачені кошти за кукурудзу. Згідно з банківською випискою ФГ здійснило частковий платіж на користь ТОВ у сумі 500 000,00 грн, із зазначенням призначення платежу: «повернення коштів за кукурудзу згідно з листом від 24.02.2022 №67».

При цьому, навіть незважаючи на запровадження воєнного стану, часткове повернення попередньої оплати аж ніяк не може свідчити про погодження ФГ розірвати договір.

ВС вважає, що розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і в разі односторонньої відмови від нього.

За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору.

Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись у залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє безпосередньо у договорі, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною (оскільки одностороннє розірвання договору не допускається). А в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору – за судовим рішенням на вимогу однієї зі сторін.

ВС констатує, що волевиявлення сторін щодо розірвання договору за погодженням сторін має бути вчинене ними в активній однозначній формі, має бути зрозумілим для обох сторін та доведеним до сторін.

Оскільки лист ТОВ від 24.02.2022 №67 не містить пропозиції про розірвання договору, а містить лише пропозицію про повернення коштів, то повернення коштів не можна вважати згодою ФГ на розірвання договору. Отже, договір є чинним.

Крім того, ВС зазначає, що сам собою воєнний стан в Україні, зокрема ведення бойових дій на території України, не є безумовною підставою ні для припинення зобов’язань, ні для звільнення від їх виконання.

3. Щодо повернення коштів та сплати інфляційних та 3% річних.

ВС зауважує, що постачальник не здійснив постачання товару у визначений договором строк.

У справі, що розглядається, у п. 4.2 договору сторони погодили, що покупець самостійно своїм транспортом здійснюватиме вивезення товару. Відповідно до пп. 7.1.3, 7.1.4 продавець зобов’язується безперешкодно надати покупцеві можливість забрати товар з його місцезнаходження. Продавець зобов’язаний власним коштом здійснити вантаження товару на транспортний засіб покупця.

Водночас ТОВ не надало жодних документів та доказів, що ФГ відмовило у видачі товару чи відмовилося здійснити вантаження товару на транспортний засіб покупця.

ВС зазначає, що добросовісність є однією із засад цивільного законодавства (ст. 3 ЦКУ). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Разом з тим під час розгляду цієї справи судами не встановлено неналежного виконання продавцем (ФГ) свого договірного зобов’язання.

Автор: Канарьова Наталія

Джерело: «Дебет-Кредит»

Рубрика: Право і відповідальність/Судова практика

Зверніть увагу: новинна стрічка «Дебету-Кредиту» містить не тільки редакційні матеріали, але також статті сторонніх авторів, роз'яснення співробітників фіскальної служби тощо.

Дані матеріали, а також коментарі до них, відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з точкою зору редакції. Редакція не ідентифікує особи коментаторів, не модерує тексти коментарів та не несе відповідальності за їх зміст.

30 днiв передплати безкоштовно!Оберiть свiй пакет вiд «Дебету-Кредиту»
на мiсяць безкоштовно!
Спробувати

Усі новини рубрики «Судова практика»